– Доброго вечора, можна мені троянди. Обов’язково білі, щоб бутони гарні були. І цю рожеву стрічку дайте, будь ласка, – метушився Сашко.
– А для кого букет? Можу запропонувати інші квіти, у нас великий асортимент.
Олечка працювала продавцем у невеликому магазині. Вазони, квіти, надувні кульки, подарункові пакетики. От за декілька хвилин до кінця робочого дня зайшов красивий чоловік. Видно, що дуже метушився та поспішав.
– Бабусі, їй сьогодні 70. А я забув!
– Тоді можу вам порадити інші. Просто розумієте, білі троянди – це дуже банально та не цікаво. Айстри та ромашки виглядатимуть красивіше. І стоятимуть довше, я гарантую!
– Гаразд.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
Вона обережно перемотувала квіти, легко пронизувала стрічку через кожне стебельце.
– Я ще можу такого іграшкового ангелика дати. І дерев’яний надпис “Вітаю”.
– Давайте.
Маленький ангелик з фетру кумедно колихався на стрічці.
– Прошу. Гарного вам святкування.
– Дякую.
От Сашко виходив з магазину, але його з ніг ледь не збила мала дівчинка:
– Мамо, а я вже тут! Так довго чекала на тебе, макарони охололи вдома.
– Доню, я затрималася, вибач.
Маленька дівчина, років 5 на вигляд, взяла віник та почала підмітати підлогу від пелюстків. Олечка сортувала квіти, збирала нові букети на завтрашні замовлення.
– У вас такі гарні квіти.
– Дякую.
– Це моя мама робить! Сама! – хвалилася дівчинка.
– А тебе як звати, малюче?
– Я Злата!
“Дивне ім’я” – подумав Сашко.
– Дякую, але я піду. Гарного вам вечора.
– Дякую, приходить ще, – ніжно посміхнулася дівчина.
Сашка завів машину, поставив букет біля себе. Так гарно пахли квіти, а прикраса знову кумедно крутилася на стрічці.
Ось знайомий під’їзд, у бабусі світиться вікна на кухні.
“Соромно що забув про її свято. Може, букет залагодить провину” – думав хлопець.
– Сашко! Внучку, а я зовсім тебе не чекала. Проходи.
– Вітаю зі святом. Найкрасивіший букет для найкрасивішої бабусі на всіх землі.
– Ну годі, бо ще засоромиш мене.
Вони гарно посиділи удвох, бабуся пригостила домашнім пирогом та ще й дала додому борщику з пампухами. Тільки Сашко не міг ні пити, ні їсти – все думав про жінку з магазину та її доньку.
– Сашко, забудь ти про ту Марго свою. Подумаєш, ну не зійшлися ви характерами!
– Яку Марго, ба?
– Ну свою колишню. Ви були різні. От вона хотіла безтурботно жити, а ти родину, дітей, кар’єру. Повір, ще знайдеш своє кохання.
– Добре…
Наступного дня вирішив після роботи заїхати до бабусі. Стукає у двері – ніхто не відчиняє. Вже злякався, що їй стало погано та збирався їхати до лікарні.
– Василівна зі Златою гуляє у парку, – сказала сусідка баба Фрося.
“Знайоме ім’я…”
На лавці сиділа бабуся, а дівчинка гралася у піску, ліпила з формочки замок.
– Ба, ну ось ти де!
– Ой, Сашко, а ти чому приїхав?
– Просто.. А що це за мала?
– Привіт, хіба ти мене не пам’ятаєш? – підбігла дівчинка.
І тут Сашко згадав вчорашній вечір. Як зайшов до магазину, попросив букет….А продавчиня так ніжно на нього дивилася, обережно складала квітку до квітки.
– Ти Злата, так?
– Угу.
Дівчинка далі гралася у піску.
– Ба, а звідки ти її знаєш?
– Так це моєї покійної подруги онука. Її донька тут має невеликий магазин квітів та сама Златочку виховує. То я ніколи їй допомагаю з дитиною, поки клієнтів багато.
– А випадково не магазин “подарунок”?
– Так.
Сашко кинувся до машини – треба негайно доїхати до Олі.
– Вітаю. Як минуло святкування?
– При…Вітаю. Все добре. А ти які..Ой, ви які квіти ще мені можете порадити?
– Дивлячись для кого.
– Ну на твій..Тобто ваш вибір.
– Є красиві піони, тюльпани.
– А ти..Ви б які взяли?
– Я люблю ромашки.
– Тоді букет з ромашок.
Дівчина обережно склала квіти до купи, перемотала все красивою стрічкою.
– Ось, прошу.
– Дякую.
Сашко взяв букет, вийшов з магазину, обійшов коло та знову повернувся.
– Привіт.
– Вам не сподобався букет?
– Ні, це для вас.
– Можна на “ти”
– Не хочеш сьогодні прогулятися утрьох? Я знаю, що у кіно прем’єра мультику. Златі точно сподобається!
– Можна…
А вчора бабуся вихвалялася сусідкам:
– Ну таку вже гарну жінку мій Сашко має. Олечка, вона магазин квітів тримає на розі. І внучка Злата розумниця, вже у перший клас ходить. А все через букет на моє день народження!
На вашу думку, знайомство Саші та Олі – випадковість чи доля?
Фото з відкритих джерел
