Я з дитинства прискіпливо ставлюся до чистоти та прибирання. Адже мама привчила, що у дівчинки повинен бути порядок у кімнаті – іграшки під рядочок поскладані, ні пилинки та щоб одяг акуратно висів у шафі. Тепер я навіть на робочому столі розкладаю олівці та зошити рівно, таким перфекціоністом виросла. А ще одна причина такого відношення – алергія на пилюку. Тому бережу своє здоров’я.
Рік тому я почала зустрічатися з Сергієм. Впевнено можу сказати, що це було кохання з першого погляду. Мурашки по шкірі, метелики у животі та відчуття, немов блискавка у маківку попала – і це тільки від його погляду.
Наміри у Сергія були залізобетонні. Через 3 місяці стосунків почав натякати на спільне життя, весілля та діток. Я дала згоду тільки на два пункти:
– Я ще молода для такого. Можна ще подорожувати, відкривати цей великий світ. І треба грошей на власне житло назбирати, машину купити. Поки у мене кар’єра на першому місці.
Сергій не став на мене “насідати” та забув про дітей. І на рік стосунків ми поїхали у Париж. А далі все, немов у казці – Ейфелева вежа, 101 троянда та красива каблучка. Я аж почала стрибати від радощів та кричати, що туристи на нас косо дивилися.
Однак, був один нюанс – я досі не знайома з матір’ю Сергія і він також не горів цією ідеєю.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
– Просто як тобі пояснити… Вона не така, як твої батьки…
Та я не хотіла чути жодних відмовок – у нас скоро весілля і я повинна познайомитися зі своєю свекрухою! Навіть купила для вечері гарну сукню та вазон як подарунок.
Ми приїхали у спальний район. Старі хрущовки, смердючий ліфт та багато безхатченків. Я до цього ще ніколи не була у Сергія в гостях. У будинку тхнуло чи то відходами, чи то собачим “щастям”. Я прикривала носа та голосно кашляла – ну все, алергія почалася. Хутчіше шукала засіб у сумці.
Сергій постукав у старі та поцарапані двері. Нам відчинила його мама – пані Марина:
– Приходьте, гості любі!
Ох, краще б я купила не вазон, а протигаз. Мама Серія зустріла нас у старому халатику, який не прали рік точно, дала старі капці з жовтими плямами. Я не хотіла знати, що це за бруд, але на поріг вийшов кіт – ось хто автор такого дизайну.
Мурчик був чорним, але не через шерсть, а через бруд. Ковтуни, ранки (сподіваюся, що не від кліщів чи бліх) та закислі очі.
– А це наш Мурчик, можеш взяти на руки, він не кусається!
Але я судомно шукала спрей проти алергії. Пані Марна залишила хвостатого на кухню та запросила нас до столу. Гостина була скромною та не дієтичною.
По-перше, засмальцьована скатертина, де-не-де видно сліди від котячих кігтиків.
По-друге, масні тарілки, які ледь протерли серветками. І келихи такі ж.
І вишенькою на тортику були “таємні” інгредієнти у деяких стравах – шерсть Мурчика.
– Він зараз просто линяє, скидує шерсточку, але ти не хвилюйся, я його купала господарським милом.
Мені було гидко доторкатися до її страв – все у шерсті, майонезі та здавалося, що продукти не свіжі. Спромоглася тільки на одну ложечку Олів’є. Навіть зі стакана було неприємно пити, адже залишилися сліди від чаю чи кави на стінках.
Ми просиділи тільки годину, навіть десерту не дочекалися. Адже Мурчик вийшов з кухні та почав крутитися біля столу, щоб йому ковбаски кинули. А пані Марина своїми пальцями давала йому шматочок до мордочки, а потім знову пхалася до тарілки. У мене почалася жахлива алергія, пчихала та кашляла.
Хутчіше попрощалися та поїхали у найближчу аптеку.
– Тепер ти розумієш, чому я не хотів тебе з мамою знайомити? Вона не така чепуруха, як ти. Я їй намагався щось пояснити у прибиранні, а вона каже, що теля корову не вчить. Навіть Мурчика до ветеринара не хоче відвезти, щоб його від бліх полікувати. А про ремонт годі говорити. То грошей у неї нема, то часу… , – випробовувався наречений.
І тепер я не знаю, що робити з такою горе-родичкою. Адже по фінансах нам з Сергієм не виходить винаймати окреме житло, а жити з батьками не хочемо. Особливо поруч з такими “чудовими сусідами”, як пані Марина та Мурчик.
А який вихід з такої ситуації бачите ви?
