Стукаю у двері – а на порозі коханка. Чесно кажучи, я не сподівалася, що жарти Петра дійдуть до такого!

Я дуже емоційна жінка. От трапиться якась дрібничка – то одразу спалахую, немов пожежа всесвітнього масштабу! 

Ну а ще у мене нема почуття гумору. Від слова зовсім. Така я дивна людина.

Зате мій Петя – повна протилежність. Він спокійно реагує на різні проблеми, ще й мене може заспокоїти. Зламався кран – Петя тихо його ремонтує. Скриплять дверцята – дістає баночку масла та змащує ручку. Ну такий спокійний, як удав!

А ще у нього відмінне почуття гумору. Можливо, саме через цю рису я і закохалася у Петю? Завжди розповідає жартівливі анекдоти, кумедні ситуації з життя. 

Хоча інколи його гумор переходить межі адекватного. Ну от задзвенить у нього телефон.

– Хто написав? 

– Коханка моя.

– Не дуже смішно. 

І от такі “приколи” за коханку часто повторювалися. Приготую вечерю, покличу Петра до столу, а він відмовляється.

– Ти хіба не хотів сьогодні курочку запечену з картоплею? 

– Ні, я вже у коханки поїв, – і ще так єхидно підморгує.

Я вже почала ображатися, але Петя завжди виправдовувався “та ти гумору не розумієш”. 

Гумор – це коли смішно двом. А не коли чоловік ображає свою жінку! Ще й такими дурними приколами про коханку!

Отож, переходжу безпосередньо до нашої історії. Тоді була п’ятниця, у всіх нормальних людей скорочений день. Тільки мене одну директор затримав аж до 8 години. То йому треба звіт перевірити, обговорити документи та написати декілька заяв. 

Після такого “відпочинку” мізки просто кипіли. Здавалося, що треба запхати голову у сніг, щоб заспокоїтися. Але я вирішила потішити себе смачною шоколадкою. Підіймаюся по сходах, в руці тримаю шматочок “Мілки”, стукаю у двері….І тут на порозі стоїть молода дівчина. Красива білявка, така ефектна штучка.

Не знаю, чому, але тоді мене щось переклинило. От промайнула у голові думка “це коханка Петі”. Бо я ж попереджала чоловіка, що затримаюся, але не сказала, до котрої години! 

– Ах ти погань! – кричу на все горло та штовхаю незнайомку в плечі.

Вона падає на підлогу та прикриває обличчя руками.

– Нічого, зараз я тобі все у кашу розквашу! 

Я вже замахнулася на неї сумкою, як за руку схопив Петро:

– Збожеволіла чи що? 

– Це ти вже знахабнів! Перше жартуєш про коханок, а тут вже їх додому приводиш! 

– Це моя сестра Неля! 

Я видихнула. Так, з Нелею була знайома, ми бачилися на всі родинні свята. Однак, перед мною стояла білявка. 

– У Нелі інший колір волосся!

– То я вирішила перемалюватися та зістригла довжину, – ніяково відповідає дівчина. Впізнаю знайомий голос. 

– А де твої окуляри?

– От тому я і приїхала до вас. Петя порадив мені хорошого офтальмолога, я хочу зробити лазерну корекцію зору. Ще й запросив у вас пожити, поки не зроблю всі процедури.

Дійсно, це була Неля. Просто дівчина змінила імідж. Стало так ніяково та соромно перед родичкою. Адже я через свою дурість й тарганів у голові такий скандал зробила. 

– Ну, ходімо пити чай, – сміється Петя. 

Той вечір був мені наукою – треба вчитися контролювати свої емоції, особливо негативні. А Петя досі ледь не до сліз сміється, коли розповідає цю історію.

– От яка вона бойова, готова нападати та знищувати всіх моїх коханок вмить! А ще сестра таку “гостину” точно не забуде!

А у вас траплялися схожі ситуації? 

Фото з відкритих джерел