Три роки тому вийшла заміж за свого одногрупника Павла. Він чудовий чоловік, у всьому мені допомагає. То посуд помиє, сміття викине чи приготує романтичну вечерю. Однак, було одне “але”. Гроші. Ні, я не корислива жінка. Просто ми досі орендуємо невеличку однокімнатну квартиру в спальному районі міста. Адже зараз ціни на власне житло такі захмарні. І це при тому, що ми з чоловіком достатньо заробляємо та можемо собі ні в чому не відмовляти.
І ось питання з грішми стало ребром, коли Павла скоротили на роботі. Все через епідеміологічну ситуацію в країні. Чесно кажучи, та фірма і так на доброму слові трималася. Паша наступного дня знайшов собі підробіток кур’єром “Глово”, але чесно кажучи, цього було мало. Тим паче він їздив на велосипеді. Сніг, дощ, затори, хамовиті клієнти. Я бачила як йому важко. Але він терпить заради мене:
– Нічого, ця робота на місяць, не більше. Ось стану на ноги, розішлю своє резюме. Можливо, що трапиться хороша пропозиція.
Я також намагалася заробити зайву копійку. Ось у сусідки дитина пішла у перший клас і я стала її репетитором з англійської мови. За один урок мала 100 гривень. А потім інші малюки знайшлися. Ну так, відмовилася від манікюру та малювала сама нігті звичайним лаком. Відклала купівлю нового телефону та поїздки на море. І не бачила нічого поганого у макаронах на акції. Павло мене хвалив за смачні страви.
На Святий Вечір ми поїхали до свекрів у гості. Свекруха пані Марина накрила стіл, дістала ікру, нарізала скибки лосося та розливала всім дорогий коньяк. Вона звикла собі ні в чому не відмовляти.
– Отож, я хочу всім сповістити гарну новину. Наша Златочка скоро виходить заміж. І ми вирішили віддати їй квартиру!
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
– Вітаю. Але де ви будете жити? – дивуюся такій заяві.
– Тут. Що за безглузді питання?!
– Тоді до чого ця квартира?
– А, ти ж не знала. Ну у нас є трикімнатна квартира на Проспекті Шевченка. Вона мені у спадок від покійного батька перейшла. Зробити кілька років тому ремонт та здавали в оренду. А зараз треба молодятам допомогти!
Я помітила, що Павло зашарівся. Щось мені підказувало, що він знав про цю квартиру. Однак, дивна ситуація – молодшій донці готове житло, а нам нічого?
– Перепрошую, але чому ви нічого нам про цю квартиру не казали? Ви ж знаєте, що у Павла зараз деякі проблеми з роботою, нам кредит на квартиру не можуть в банку дати…
– Менше знаєш – краще спиш!
“Аргументована” відповідь від дорослої та адекватної жінки. Але знаєте, я також маю свій характер і в таких ситуаціях звикла не мовчати:
– То це так ви нас “любите”? Не дали грошей ні на весілля, ні на квартиру. А ми ледь кінці з кінцями зводимо!
– Слухай, а тобі від чоловіка тільки гроші потрібні? От це Бог мені послав таку невісточку! Зміюка корислива!
Настрій було зіпсовано. Я мовчки стала з-за столу та пішла у коридор. Павло допоміг накинути куртку, сам одягнувся та ми поїхали геть. Всю дорогу додому на таксі мовчали.
– Павле, все гаразд?
– Ні! Чому ти взагалі вирішила почати цю тему щодо квартири? Тебе це ніяк не стосується. Якщо мати вирішила житло сестрі віддати, то так воно і буде. І ти повинна вибачитися перед старшою жінкою, що так нахамила.
Знаєте, я очікувала почути “все гаразд, кохана”, “все буде добре”. Але ніяк не докори від чоловіка. Тоді ми дуже посварилися і зараз Павло спить в кухні на розкладачці. Миритися першим явно не хоче. Однак, тут моєї провини нема. От скажіть – хіба це я першою конфлікт почала?
І логіку свекрухи я не можу зрозуміти. Вона прекрасно знає, що у нас проблеми з фінансами та роботою. Павло стільки років мовчав про квартиру? Добре, могла її продати та порівну гроші розділити. Павло її син. Чому вона не хоче нам допомогти?
Хочу випередити ваші питання стосовно моїх батьків. Вони пенсіонери, живуть у селі. Мама часто пересилає нам свіжі продукти з городу, тримає своє господарство. У них нема великих статків, але про рідну доньку не забувають!
Я щиро сподіваюся, що цей цирк скоро закінчиться та справа не дійде до розлучення.
Як вирішити такий конфлікт у родині? Варто сподіватися на допомогу свекрухи?
