– Так дорого? Може, ти мені її задарма віддаси? Ми ж сім’я,- запитала братова дружина, крутячись перед дзеркалом. Але ж хіба я починала бізнес, щоб роздавати все просто так?

До декретної відпустки я працювала на офісній роботі. Мені, якщо чесно, дуже набридло це одноманіття, тому, коли дитина пішла в садок, я зайнялася невеличким бізнесом. Було нелегко, але мені вдалося відкрити власний магазин жіночого одягу.

Усі родичі не оминали можливості нагадати мені, що це великий ризик і зовсім невигідна справа.Але я їх слухати не стала. Може, це і на краще. Порадилася тільки з чоловіком. Останній був не проти, тож я почала збирати гроші. Я знала, що гірше, ніж було досі, точно не буде.

Найважче було оплатити приміщення для оренди – у нас усе дуже дорого. Довелося навіть у борги влізти та кредит взяти. Зате тепер маю і свій куточок у торговому центрі.

Продавати доводиться самій. За дочкою наглядає чоловік або свекруха. Полінка часто хворіє, особливо в осінньо-зимовий період. 

– Візьми братову жінку до себе,- пропонують інші. 

А чим я їй платити буду? Сама копійки з цього отримую. Невигідно. Навіть на одну зарплату комусь не назбираю. Втім, була й інша причина: мені завжди не подобалася Діана, тож спрацюватися з нею у мене навіть не вийшло б.

Вона дуже хитра. Постійно береться за темні справи, а потім вдає невинну. Ще й братом моїм крутить, як їй заманеться.

Якось вона навіть заходила до мене в магазин. Ввалилася з коляскою всередину. Ходить, роздивляється все. Я одразу зрозуміла, що вона вже щось задумала. 

Доки та блукала між вішаками, я погралася з племінником. Розпитала, як там брат. І тут бачу, вона вже тягне якусь сукню. Виявилося, вони на весілля збираються через декілька днів, ось вона й навідалася до мене за платтям. Ну що ж, підберемо. Взялися вибирати, міряти. Їй, на диво, підійшло тільки найдорожче із всієї колекції. вона аж загорілася бажанням його купити. А тоді глянула на ціну.

– Продам по закупівельній ціні, якщо братимеш,- вирішила розщедритися я.

– Дорого. Не зможу купити навіть так. У нас з твоїм братом іпотека, забула? Мусимо економити.

Вона замовкла. Певне думала, що я погоджуся віддати все задарма. Еге, не для цього я бізнес відкривала. І так уже на поступки пішла.

– Або закупівельна, або ніяк,- нагадала я.

– Тоді побуду поки без сукні,- жінка взяла коляску, попрощалася і пішла.

Наступного вечора до мене зайшла мама. Вона, на диво, сама зранку повідомила, що зможе забрати онуку із садка, хоча досі цим займалася свекруха. Потім сказала, що зайде до мене на роботу, провідає. Теж неочікувано. Досі нічого подібного ніколи не траплялося.

Коли рідня завітала в магазинчик, я саме розмовляла з клієнтами. Тому попросила їх посидіти біля підсобки, доки не закінчу. 

– Я піду. У мене справи. Дитина там сидить збоку, малює,- нічого не пояснивши, мама втекла з магазину через 5 хвилин.

Це було у її стилі, тож я навіть у ваги не звернула. Там нагрянули вихідні.  А в понеділок мама знову зголосилася допомогти з онукою. Обоє вдруге зайшли до мене після обіду. 

А у вівторок я взялася продавати найдорожчу сукню, яку не взяла жінка мого брата. Її саме міряла якась клієнтка.

– Ні, я не візьму її у вас.

– Розмір не підійшов? – поцікавилася я.

– Ні, усе добре. Тільки стан жахливий. Вона ж ношена. Неприємний запах і плями по всій довжині.

Я здивувалася, бо торгую новими речами. Вибачилася перед клієнткою і почала мізкувати, що ж трапилося.

Пригадала братову сестру, весілля, материні візити – і все саме склалося в голові. 

– Так, брала, – зізналася мені мама наступного дня. 

– Це вона тебе попросила?

– Вони на весілля йшли. Їй треба було у щось одягнутися. У них же іпотека, грошей немає.. Я хотіла помогти…

–Ой, мамо-мамо, – забідкалася я.

– Я не бачу нічого страшного. Давай виперу або гроші віддам за неї.

Я погодилася на гроші. Ну а що, бізнес є бізнесом. Я також не із сім’ї мільйонерів, заробляю, як можу. Зате братова жінка може з чистою совістю забрати те плаття собі.

Того ж вечора я мала розмову з братом. Він лаяв мене за те, що я взяла з мами гроші. А я заявила, що це його дружина у всьому винна, тому він може віддати мамі кошти з власної кишені. Ось це буде по-чесному.

Тепер я втратила повагу рідних, зате продажі пішли вгору. Ось таке життя зараз.

А ви вважаєте цей вчинок совісним?