– Татусю! Таточку, а ми з Мишком скоро одружимося!
– Ага, Михайло… Ну і де ви будете жити, голуб’ята?
– Як де? Тут, у нас!
– Ось воно що…
– Ну бо у нас будинок великий, ми всі помістимося!
– А якесь придане у твого нареченого є? Машина хоча б?
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
– Ні, нема. Але у тебе є Лексус, а в мами Ауді! Віддасте якусь одну машину.
– Ну а навіщо тобі такий горе-чоловік, скажи? Ні машини, ні квартири. Голий-босий. Ще скажи до себе на роботу влаштувати!
– Ні, татусю він дуже хороший. Він мені дає своїми іграшками гратися. Вчора навіть приніс шоколадний батончик…
Я відставив газету в сторону, гукнув жінку:
– Олю, уявляєш, у нашої Маринки вже новий наречений. І каже, що буде жити з нами.
– Ого, а доня прудка. Зі сватами познайомиш?
Доня тільки кумедно насупила брівки.
– Донечко, але ж у тебе ще тиждень тому Артемко був. Казала, що точно вийдеш за нього заміж, бо він такий хороший…
– А він вчора сів не за мій столик на обід, а до Іванки! А Мишко мене ще солодким пригостив і весь день за руку тримав. Навіть у щічку поцілував на прощання, коли тато мене забирав!
Ми з жінкою розсміялися. Ех, поки діти ще такі малі, безтурботні та кумедні… З ними так легко. Вони дарують нам щастя, радість, часом можуть до сліз розсмішити своїми витівками.
Так, я знаю, що моя донька скоро виросте. Вона зміниться, а з нею – і ми з дружиною. Вона багатому нас навчила та ще навчить. Але зараз я хочу насолоджуватися моментами, коли моя маленька доня така кумедна та безтурботна.
Ех, чую, що в майбутньому вона ой які критерії відбору для наречених влаштує!
А Ви погоджуєтеся з такими словами батька? Чому?
