Таємно зустрічалася з хлопцем своєї доньки. Потім стало совісно, хотіла розірвати стосунки, але було вже пізно

Місяць тому мені виповнилося 37 років. Я живу з донькою Олесею, самотужки її виховую. Вона – моя гордість, вступила на державне місце у медичному університеті. Всі викладачі та одногрупники її люблять. Правда, зараз вона багато часу проводить зі своїми друзями, разом гуляють, відпочивають. Звісно, що я дуже рада, однак, без доньки мені дуже сумно. Раніше ми разом дивилися фільми, серіали…

А нещодавно донька прийшла додому пізно. Я помітила, що вона була дуже схвильованою. Немов хотіла мені про щось розповісти, але боялася, тому вирішила першою почати розмову:

– Донечко, у тебе щось трапилося? 

– Словом, я хочу тобі дещо розповісти. Приблизно місяць тому я познайомилася з Іваном, він був у нашій компанії. Так мені сподобався, ти б його бачила. Ми інколи зустрічалися після навчання, проводили вихідні разом. І сьогодні він мені запропонував зустрічатися.

Я щиро зраділа за доньку та міцно її обійняла:

– Ну тоді познайом мене, будь ласка, зі своїм кавалером!

Чесно кажучи, Іван мені дуже сподобався – розумний, з почуттям гумору, дотепний. Знайомство пройшло добре, він приніс у подарунок невеличкий вазон й тортик. 

Відтоді Леся проводила з ним кожну вільну хвилину, могла навіть залишитися у хлопця на ночівлю. Тоді я подумала, що це чудова нагода почати життя заново – донька вже доросла, тому можу нарешті розслабитися. Щосуботи ходила з колегами та подругами у ресторани чи клуби, влаштовувала шопінг. Сподівалася, що нарешті знайду свого принца. Але чомусь всіх чоловіків цікавила тільки інтрига на ніч. Могли навіть мого імені не запитати та одразу пропонували їхати до них додому. 

Того ранку донька швидко повернулася додому. 

– Лесю, що сталося? Я думала, що ти будеш ввечері, адже планувала з Іваном піти у кіно?

– Ми посварилися. Я просто розвернулася та пішла додому, сказала, що між нами все закінчено, – скаржилася дівчина.

Мені було шкода доньку. Боляче бачити, як дитина плаче. Намагалася її розрадили, розвеселити:

– Досить плакати. Можливо, краще поклич свою подругу у кіно, щоб квитки не пропали? Розвієтеся, забудеш про цю сварку. 

Я планувала розслабитися, прийняти ванну та подивитися улюблений серіал. Леся швидко зібралася та поїхала геть. Попередила, що може залишитися в подруги на ночівлю. А через годину у двері постукали.

– Доброго вечора. Леся не підіймає слухавки, а я прийшов з нею помиритися. Вона не вдома? – на порозі стояв Іван з букетом квітів та шампанським.

– Ні, але ти проходь. Можливо, що вона просто не чує. Я їй потім перетелефоную та попрошу приїхати додому. 

Я провела неочікуваного гостя на кухню, налила чаю, пригостила печивом. І ми так розговорилися, що вирішили продовжити спілкування за келихом шампанського. Іван мені сподобався, у нас було багато спільних інтересів. І так все закрутилося в один момент, що я прокинулася в ліжку у його обіймах. Хлопець зашарівся, хутчіше почав збиратися та поїхав додому. На щастя, Леся тоді дійсно залишилася у подруги на ночівлю. 

Чесно, я не знаю, як це трапилося, весь часу думала про той вечір. Але не жаліла про такий вчинок, а хотіла повторити це ще раз. Здається, що я закохалася у хлопця своєї доньки. І так ми почали таємно зустрічатися. Відчувала, що поруч з ним я сама молодшаю років на 20 точно. 

Але одного вечора Леся прийшла радісною додому. 

– Чому ти така щаслива? В університеті отримала чергову п’ятірку? – та єхидно підморгую.

– Краще, сьогодні бачилася з Іваном, ми помирилися, – радісно відповіла Леся.

Я не знала, що відповісти. Удала, що зраділа за доньку. Ні, це моя кровинка, тому я не хочу псувати їй щастя. Тому того ж дня зателефонувала хлопцем та розірвала з ним стосунки. 

Однак, через тиждень я потрапила у лікарню – раптово на роботі так стало погано, що я втратила свідомість. 

– Що ж, я вас вітаю. Ви вагітна, термін – 2 тижні, – сказав лікар.

Одразу зрозуміла, що батько дитини – Іван, адже крім нього у мене не було жодних чоловіків. 

– Мамочко, а чому ти мені нічого не розповіла: – розпитувала донька вдома. 

– Я боялася, що ти мене не зрозумієш…

– Навпаки, я дуже щаслива, що у мене буде братик чи сестричка. Але чому я нічого не знаю про твого хлопця?

– Це був тимчасовий роман, він сказав, що нічого серйозного не хоче, – нахабно збрехала. Не могла зізнатися, хто справжній батько дитини. Тепер боюся, щоб Леся сама не здогадалася…

Через декілька днів до мене зателефонував Іван, донька все розповіла за дитину. Він просив залишити малюка, казав, що даватиме гроші на іграшки та одяг. І якщо я захочу – то може навіть розійтися з Лесею заради нашого щастя. Я кинула слухавку. Не знаю, що робити далі. Адже хочу народити цю дитину, однак розумію, що після такого ганебного вчинку Леся просто відречеться від мене назавжди. 

Що б ви могли порадити зробити у такій ситуації? Кого б ви обрали – молодий чоловік чи рідна донька?