Я сама з Івано-Франківська, але зараз живу у Харкові. Переїхала 7 років тому на навчання та вирішила там залишилися. Тим паче, гарне місто, знайшла чудову роботу, багато друзів. Батьки допомогли мені назбирати грошенят на невелику однокімнатну квартиру. Не новобудова, стара хрущовка. Але зробила ремонт, купила нові меблі – і стало дуже затишно та красиво виглядати.
Як ви вже зрозуміли, відстань між нашими містами ну дуже велика. І на ці новорічні канікули я вирішила взяти на роботі відпустку та поїхати додому. Все-таки, дуже сумувала за рідними. А ще колишні однокласники пропонували зустрітися у кафе.
Однак, була одна проблема – на кого квартиру залишити? Адже Вова їхав у Єгипет, Маринка з Сашком у селі, Ніна живе у далекому районі, їй не вигідно їздити. Тому попросила стареньку сусідку, бабусю Мирославу, доглянути за квартирою.
– Там роботи багато не треба. Тільки квіти поливати й рибку годувати.
– Добре, голубко, ти їдь, а я про все подбаю!
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
Пані Мирослава знала, коли я повинна повернутися. У Франківську я добре відпочила – поїхала до бабусі в село, з друзями на один день гайнули до Яремчі.
Однак, весь відпочинок було зіпсовано. Спершу мені зателефонували з роботи та попросили приїхати негайно, адже трапилася якась метушня з документами чи що. Тому я о 9 вечора вже їхала додому.
Дорога далека, я дуже втомилася. Планувала заїхати додому, закинути речі, піти в душ. Відчиняю двері запасними ключами, але замок не крутиться. Чую, як там хтось ходить. Невже грабіжники? Вже хотіла викликати поліцію та гукати пані Мирославу, але з квартири вийшов молодий хлопець:
– Ви хто?
– Це ви хто? І що ви робите у моїй квартирі? Я зараз поліцію викличу!
– Це я поліцію викличу! А ще на додачу лікарів, нехай вас у божевільну відвезуть!
– Що тут коїться?
– Я винаймаю цю квартиру у вашої сусідки!
Ось це так “Ласкаво просимо”. Я аж втратила дар мови та присіла на валізу. Однак, незнайомець не розгубився – почав стукати у двері до сусідки
– Що коїться? Ой, це ти приїхала… – ніяково відповідає бабуся.
Я готова була вчепитися нігтями у її сиве волосся. Але на щастя (чи на жаль) хороші манери та співчутливе сталення до літньої людини перемогло.
Словом, виявилося, що сусідка вирішила здавати мою квартиру подобово в оренду.
– Ну чого вона буде пустувати? А цей хлопчина хороший вихований, не палить, заплатив на перед, – виправдовується бабуся.
– Віддавайте гроші, інакше у поліцію зателефоную!
Пані Мирослава злякалася, віддала всі гроші і зараз навіть зі мною не вітається. Тільки бачить у під’їзді – то одразу тікає геть.
Ось і буде мені наука, як довіряти чужим людям.
Як б ви провчили цю нахабну сусідку?
Фото з відкритих джерел
