Терміновий виклик на огляд одного пацієнта виявився цінним для мене уроком

Працюю ветеринаром. Повірте, у людях ще не зникло добро та щирість.

Хочу розповісти про одну історію, яка зі мною нещодавно трапилася. Власне, якраз після цього виникла така думка…

П’ятниця, вечір. Вже збираю речі та подумки обираю фільм. Але телефонний дзвінок зруйнував плани:

– Приїдьте, треба терміново оглянути собаку! Йому дуже погано, – плакала у слухавку жінка. 

За 10 хвилин я вже була на місці. Це був золотистий ретривер. Ледь ходив, нічого не бачив, важко дихав (старенький). На жаль, йому нічого не допомогло, крім уколу, яке відправить його до собачого раюю.

Біля мене стояв хлопчик, років 10. Він постійно тримав тваринку за лапу та гладив:

– Все добре, Бастер, скоро все буде добре. 

Він був з песиком до останнього подиху. Коли тварина заплющила очі, то хлопчик навіть не зронив ні сльозинки. 

– На жаль, він вже був старенький. Але він зараз у раю, грається з іншими песиками, – намагаюся розрадити дитину. 

– А чому тваринки так мало живуть? 

Це питання вибило мене з колії. Ну, я хотіла якось пояснити це з точки зору біології. Але як мала дитина може зрозуміти всі ці медичні терміни? 

– Знаєш, ти, мабуть, був ще малим, коли у тебе з’явився Бастер?

– Мама каже, що я ще був у животику, коли вони взяли Бастера…

– Ось, розумієш, тваринки нас багато чому навчають. Наприклад, бути добрими. Бастер ніколи тебе не кусав, так? 

Хлопчик похитав головою.

– Отож. А ще навчають нас бути слухняними. Песик ніколи не гриз тобі іграшки чи капці, а знав всі команди та виконував їх? 

Малюк знову кивнув головою.

– Він це все знав ще до твого народження. І так сказати, був твоїм вчителем. Правда ж? Ти з ним весело проводив час, як з другом, він тобі показав, як важливо слухатися батьків та чемно поводитися. Думаю, він просто на відмінно виконав свою місію та відійшов у інший світ. Можливо, там, десь на хмаринці, він навчає неслухняних цуценят гарних манер? 

Хлопчик підійшов до мене та ніжно обійняв:

– Дякую. Я знаю, що Бастер буде хорошим вчителем для цуценяток!

Знаєте, нам, людям, ще далеко до собак. Адже такої відданості, щирості та любові не знає ніхто! 

Згадайте, як вас зустрічає песик, коли приходите додому – у нього аж очі сяють, хвіст крутиться! Ось що таке любов. 

Вони вас захищають від злодіїв та інших поганих людей. Навіть на звичайного кота готові гавкати, тільки б він зник з вашої дороги. А про собак, які працюють у поліції я взагалі мову. Ось це відданість!

А коли вони підбігають до вас, щоб поніжитися? Щоб ви почухали їм за вушком чи животик? Як вони можуть заснути у вас біля ніг чи на плечі. Це щирість. 

Знаєте, собаки – це найкраще, що вигадав Бог. Не дарма цих тварин називають справжніми чотирилапими друзями. Нам дійсно є чого повчитися у цих прекрасних створінь. 

Ви погоджуєтеся з такими словами? Тварини дійсно кращі за людей?