Тоді я приготувала смачну вечерю, думала, що ми разом сядемо до столу. Але донька навіть спасибі не сказала, нахабно взяла тарілку та пішла їсти сама

Ніколи б не могла подумати, що на старості років залишуся без даху над головою – все завдяки рідним діткам. 

З чоловіком я давно розлучилася та самотужки виховувала двох дітей. Старшу донечку звати Марія, вона зараз живе з чоловіком та дітками в іншій області. А ось молодший син Павло тільки місяць тому закінчив університет та привів додому наречену. Звісно, що я раділа за молодят, але вважаю, що вони вчинили не правильно. Просто син сказав, що поки у них нема грошей на весілля та окреме житло. Тому сподівається, що я допоможу у фінансовому плані. Вважає, що раз я мати, то зобов’язана його утримувати.

Згадую, як мені було важко. Адже чоловік Мирослав мене покинув, коли Павлику було тільки 4 роки. Виявляється, що у Мирослава була молода коханка. А я наївно вірила, що він просто затримується на роботі та їздить у відрядження. Але одного вечора він сказав, що подає на розлучення:

– Я втомився ось так жити. Ти з малюками мене постійно дратуєш, хочу спокійно відпочити після важкого робочого дня, а не слухати твої докори! 

Діти все чули. Вони голосно плакали, кидатися до Мирослава на руки та благали не йти:

– Татку, будь ласка, не кидай нас, ми будемо слухняними, чесне слово!

Але Мирослав розвернувся та голосно грюкнув дверима. На щастя, у нас була невеличка двокімнатна квартира. Я почала шукати роботу. Марія тоді навчалася у 4 класі та могла доглядати за братиком, забирати його з садка. А я тяжко гарувала на заводі по декілька змін, ще вночі підпрацьовувала прибиральницею та мила підлоги у супермаркетах. 

Однак, не зважаючи на мізерну зарплату, я намагалася дати діткам все тільки найкраще. Наприклад, Марія ходила на гурток малювання, який коштував не дешево. Купувала їй гарні сукні та взуття, сину – іграшки та солодощі. Після школи донька захотіла переїхати до Львова, але вступила тільки на платну форму. Тому я взяла декілька кредитів, щоб оплатити їй квартиру та навчання. У 18 років син отримав права та захотів машину – я купила, позичила тисячі доларів у родичів та друзів. 

Але діти такої допомоги не цінували. Марія ще на 2 курсі забрала документи з університету. Казала, що їй вища освіта не потрібна та вийшла заміж за Петра. Чесно кажучи, зять мені одразу не сподобався. Мало того, що я оплатила всі витрати на весілля, то ще й купила їм квартиру. А ніхто мені “спасибі” навіть не сказав. Зараз донька закінчила курси манікюру, а Петро перебирається тимчасовими заробітками. Я намагаюся їм передати гроші, адже є малі онуки. 

Коли народився перший онук Мишко, то донька не справлялася з материнством. Тому я взяла на роботі відпустку та переїхала жити до них. Однак, і тут ніхто моєї помочі не цінував. Адже я повинна не тільки няньчитися з онуком, але й готувати, прибирати, словом, виконувати всю хатню роботу. Зять казав, що я тут живу безкоштовно та повинна це якось компенсувати! 

Одного вечора я спекла свою фірмову шарлотку з яблуками та запекла курочку. Думала, що ми разом всі дружно повечеряємо, адже тоді у доньки були іменини. Я почула, як вона відчинила двері та про щось довго розмовляла з чоловіком. А потім навіть зі мною не привіталася, не подякувала за гостину. Просто взяла тарілку та сіла їсти. Таку нахабну поведінку я не могла терпіти, тому вже наступного дня купила квиток додому. 

Але вдома спокій тривав не довго. Син привів у квартиру якусь молоду дівчину та сказав, що це його наречена. Я одразу зрозуміла у чому справа, побачила кругленький животик. Ось так ми почали жити утрьох. Сподівалася, що Інна буде хорошою невісткою. Але вона виявилася ще тою ледацюгою. Не вміла ні борщу варити, ні яєшню посмажити. Навіть пилюку не хотіла витирати. Тому знову всю хатню роботу виконувала я. Щодня після роботи знеможена та втомлена йшла у супермаркет, купувала там продукти та готувала для них вечерю. Син жодного разу не запропонував гроші на комунальні послуги. Але звідки вони у нього є, якщо він з Інною ніде не працюють, навіть не хочуть роботу шукати, сплять до обіду та після себе залишають гору брудного посуду. 

Намагалася з ними нормально поговорити – марно. А під час сварки син завжди підтримує Інну, а мені докоряє у всіх бідах. Ніби це я винна, що вони такі ледацюги та не мають стільки грошей на весілля та окреме житло! 

Тепер у власній домівці я почуваюся справжньою попелюшкою. Але куди мені піти? До Марії, яка зі своїм чоловіком відверто мене зневажають? Залишитися з сином та нахабною невісткою? Я вже не можу терпіти таке відношення. Деякі родичі наполягають, щоб я прогнала геть Павла з Інною, але не можу. Адже це мій рідний син, моя кровинка! 

А що б ви зробили на місці жінки? Варто дослухатися до такої поради?