Тої ночі Олена не могла спокійно заснути. Уві сні приходила покійна матуся та сумно щось розповідала про квіти

Олена не могла спокійно заснути. Весь час прокидалася та кричала – уві сні до неї приходила покійна мати. Щоразу, коли закривала очі, то бачила, як вона стоїть біля вікна та виглядає на сад.

– Ось які у мене красиві квіти розцвіли. Але їх вже нема, адже Юлечка зірвала та забрала геть, – тихо промовляла старенька.

Зранку Олена заварила міцної кави, зібрала речі та поїхала на вокзал. Вона хотіла відвідати могилу старенької матусі. Та і в село довго не приїжджала. 

Підлога голосно поскрипувала, коли жінка переступила поріг. На стіні висіли ті самі картини й рушники, які матуся так любила. З вікон продував холодний вітер, у кутку було павутиння. Кинула сумку та пішла у сарай. Десь там були у матері інструменти для городу. Хотіла трішки прибратися на могилі, викорчувати бур’ян, посадити нові квіти та просто помолитися. 

– Мені тільки 60 років, а таке відчуття, що всі 90. Ледь тачку штовхаю до церкви, – скаржилася жінка. 

Тремтячою рукою витерла портрет матусі. Вона ще така молода на фотографії, посміхається. Декілька разів помолилася за її упокій та почала прибирати. Забрала геть сухе листя та гілки, викопала ямки та посадила туди чорнобривці – улюблені квіти. А збоку могилки ще поставила невелику тую, нехай росте та матусю від сонця та вітру захищає. 

Глянула на годинник – треба поспішати, адже скоро останній автобус відправляється до міста. Зібрала всі інструменти, ще раз помолилася та поцілувала портрет на прощання. 

Доїхала добре, правда,  у під’їзді їй стало погано. Мабуть, просто перепрацювала, зараз прийме теплу ванну, вип’є ліки та піде спати. Сил не було навіть на те, щоб вечерю собі приготувати. Однак, сон ніяк не приходив. А о 12 ночі стало так погано, що ледь зуміла набрали у телефоні номер швидкої. 

На щастя, лікарі вчасно приїхали. А старенька сусідка, пані Марія, зателефонувала до доньки. Та хутчіше приїхала до мами.

– Треба на обстеження. Здати всі необхідні аналізи. Тим паче вік поважний. Може буде серцевий напад. Тому краще не зволікайте, – сказав старший лікар.

– Гаразд, ми у суботу поїдемо. Якраз вихідний день, у мене нема роботи. Я з самого ранку по тебе заїду. Зі здоров’ям жартувати не можна, – дорікала донька. 

Тільки Олена відчувала, що це не через серце їй погано стало. Вона знову чула голос покійної матері. І все вона повторяла “Ось які у мене красиві квіти розцвіли. Але їх вже нема, адже Юлечка зірвала та забрала геть”. 

Олена прокинулася зранку. Тихцем зібралася та поїхала в село. Можливо, варто все-таки знову піти до матусі? 

Однак, жінка аж дар мови втратила, коли побачила, що трапилося з могилкою. Хтось нахабно вирвав усі квіти, зламав тую, розпорошив землю та забруднили портрет. Одразу згадала слова мами. Хутчіше побігла на могилу своєї тітки Галини, сестра матусі. 

Від побаченого у неї підкосилися ноги та вона впала на землю. Виявилося, що це її двоюрідна сестра Юля забрала всі квіти на іншу могилу. Вони вже давно не спілкуються, на похорони не прийшли. А все через господарство – не поділили спадок. Тепер сестра Юля ось так мститься Олені. І не соромиться навіть скривдити місце, де старенька спочиває. 

Раптом в Олени запаморочилося у голові. Серце так билося, немов зараз ось-ось вискочить з грудей. Тільки під вечір її помітили. Однак, не могли нічим зарадити. 

Через декілька днів біля могили старенької матусі росли нові квіти. А Юля більше не посміла приходити до них.

– Не хвилюйся, матую, я про тебе подбаю, – сказала донька та поцілувала портрет Олени. 

А ви вірите у такі випадки? Чому?