Тоді було день народження моєї сестри, вона запросила всіх родичів у кафе. Я думав, що хоча б цього разу святкування пройде нормально, але марно сподівався. У центрі уваги був я, а не іменинниця. Просто всіх турбувало одне питання – чому я розлучився у 40 років?
– Ось ти віддав їй квартиру та машину, а сам голий-босий по світі підеш, – дорікав дядько Петро.
– Ну ти хоча б про сина подумай. Яке йому без батька живеться? Ох, соромно за тебе, – лаяла сестра.
З Олею я розлучився декілька місяців тому. Без сварок та конфліктів, зберегли дружні стосунки. Я залишив їй нашу двокімнатну квартиру та машину, а сам переїхав до батьків. До речі, з сином я бачусь щовихідних та Оля не проти. Навпаки, вона з радістю відпускає Артема до мене на ночівлю.
– Та хоча б майно поділив або машину взяв. Бо у 40 років залишився ні з чим, а тепер на моїй шиї сидітимеш, – бурмотіла під носа мати.
Однак, я залишив квартиру синові і все завірив на офіційному рівні з паперами. Так, йому зараз тільки 15, але після повноліття він самостійно може розпоряджатися майном та автівкою. І Оля тут ні до чого. Вона досі прописана у себе в селі та не має права претендувати на квартиру.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
А з родичів мене ніхто не підтримав. Сестра лаялася, що я зараз сиджу на шиї батьків, хоча у мене є хороша робота, інші пліткують за спиною та вже встигли дати мені клеймо ” ледацюга”. Та ніхто не хоче мене слухати.
– Вчинив безвідповідально! Мало того, що тепер Оля власниця твоїй квартири, то мав б совість не з’являтися на порозі! А тепер ще батьки повинні твої проблеми розгрібати? Дорослий чоловік, а вчинив, як справжній дурень! – лаялася сестра.
І я досі не розумію – чому всі так агресивно до мене почали відноситися? Адже я просто вчинив так, як вважав за потрібне. Це моє життя, врешті-решт! Я ж не повчав Олю, коли та вийшла заміж за Марка, не дорікав батькам, що вони купили їй на весілля машину, а мені нічого? Тоді чому всі зараз зробили з мене ворога номер один?
Думаю про те, щоб переїхати від батьків на орендовану квартиру. А нещодавно побачився з колишнім однокласником, який зараз працює в Польщі:
– Є вакансія, платять багато, не хочеш поїхати?
Я задумався. Це чудовий шанс здихатися всіх горе-родичів. Можливо, навіть вийде назбирати грошенят для сина на навчання.
А що б ви зробили на місці чоловіка? Варто поїхати геть? Чому?
