У 50 нарешті зрозуміла, що хочу бути самотньою. Тільки родичі такої забаганки не зрозуміли

Нещодавно мені виповнилося 50. Вирішила гучно святкувати – замовила ресторан, фотографа, купила вишукану сукню та ще й на макіяж записалася. 

Гостей було не так багато – колеги по роботі, подруги та сестри. І всі бажали тільки одного – знайти своє кохання. 

Я мило посміхалася, але у кишені плаття схрестила пальці. Дякую, але такого “щастя” мені не треба.

Хтось подумає, що я божевільна. Однак, послухайте мою сповідь, а вже тоді виносьте вердикт – розумна я чи дурепа. Тільки Бог мені суддя. 

Отож, зі своїм колишнім чоловіком Матвієм я прожила майже 30 років у шлюбі. Купили квартиру, машину, виховали дітей. Але це не була та казка, про яку так мріяла. 

Чоловік дуже жалів гроші. Наприклад, дорікав, що я купила дорогу сукню або ж пальто. Сам одягався у секонді, а поїхати з ним закордон чи просто в Одесу було неможливим. 

– Сенс витрачати майже 40 тисяч на Єгипет? Щоб декілька днів на сонці позасмагати? Краще поїдемо до моєї мами, вона давно кликала у гості. 

Свекруха також була “особливою” жінкою. От по телефону щебече, що так чекає нас у гості, хоче посмажити шашлики. А коли ми приїжджаємо – то кидає сапу в руки та командує, де саме треба копати грядки.

– Навіщо вам ці теплиці, город? Ви ще козу купіть. Хочете до останнього дня спину гнути на дачі? З сапою в руках та той світ підете.

– Ти до мене рота не відривай! Дивися, ще вчитиме, як жити! Я старша і краще знаю!

Тому “відпочинок” на дачі став для мене десятим колом пекла. 

Загалом, вся родина чоловіка була ще тим “подарунком”. Брат випивав, сестра завжди просила гроші – то на дитину, машину, садок. А Матвій щедра душа, всім за просто так дає. 

Думала якось повернути іскру у стосунки з чоловіком. Пропонувала піти у парк, поїхати у гори на вихідні чи просто повечеряти у ресторані.

– А у нас що, вдома нема кухонної плити та телевізора? Ти взагалі не цінуєш гроші, раз витрачаєш їх на такі дурниці! – дорікав Матвій. 

От ми просто стоїмо на одному місці. Як виглядала наша субота: Матвій спить та їсть, а я прибираю, готую, складаю одяг,  витираю пилюку, мию посуд…

Тому одного дня мені все це набридло:

– Я подаю заяву на розлучення. Досить жити так, немов ми сусіди, а не чоловік та жінка!

– Ну то йди. Тільки ще сама благатимеш мене і на колінах приповзеш.

У мене була невелика однокімнатна квартира, яка перейшла у спадок від бабусі. Там зробила невеликий ремонт і почала жити. Знаєте, у мене ніби відкрилося друге дихання.

Ще я змінила свою ненависну роботу. Зараз працюю у новому офісі, де приємний колектив та вища запрала. І мене тут дуже цінують!

На новий рік здійснила свою мрію – поїхала у Париж та відвідала Діснейленд.

Однак, деякі родичі та подруги мене не розуміють:

– Як ти могла у 50 років піти від чоловіка? 

Хоча мені байдуже. Знаєте, Матвій був для мене немов якорем, який тягнув на дно. Я не розвивалася, як жінка, просто перетворилася на Попелюшку. 

А зараз почали жити у своє задоволення.

То, любі жінки, не варто вішати собі на шию таку проблему. Якщо хочете бути щасливою, то наважтеся на це крок. Адже життя у нас одне і треба ним насолоджуватися сповна!

Ви підтримуєте таку думку? Жінка має рацію?