«Володю, якщо ти стоїш, то краще сядь. Не переживай, у мене все добре, дітки здорові й пологи пройшли нормально», а він мені: «І хто народився?»

Вагітність у мене була запланована. Діток я люблю і давно мріяла про власних. І ось нам з чоловіком все-таки пощастило. Я з таким трепетом ішла на своє перше УЗД. Згодом лікарі вже могли сказати, хто у нас народиться. Ми в сім’ї довго сперечалися, хто буде першим: доня чи син, але виграли обоє. У нас мала народитися двійня. Спочатку ми зраділи, а тоді я замислилася, чи зможу доглядати за обома одразу. Буде важко, потрібно готуватися. Мене навіть паніка на деякий час охопила. Та й чоловік щасливим не здавався. 

Це була моя перша вагітність, тож проходила вона дуже важко. І в мені боролися 2 відчуття: страх відповідальності і бажання нарешті стати мамою.

Але нічого. Головне, щоб дітки здоровенькі народилися. я не пропускала жодної консультації. Постійно випитувала у лікарів, як мої малюки. Усі запевняли, що все гаразд, немовлята розвиваються, загроз немає. Невеличкі ускладнення, але їх можна вирішити.

За кілька тижнів до пологів я святкувала свій день народження. Запросила всіх рідних та близьких, трохи приготувала сама, трохи допомогла мама. Купили торт. Послухали музику. Поговорили про своє – так і відсвяткували. Я з гостями розпрощалася швидко. Не могла сидіти за столом, спина сильно боліла. Тому вирішила піти полежати в тиші. Заснула Прокинулася аж зранку від різкого болю в животі.

Я не знала, як люди розуміють, що починають народжувати, але, схоже, тієї миті навіть пояснень не потребувала. Точно народжую. Кричу чоловікові, щоб віз мене в пологовий. Він миттю завів авто. Приїхали в лікарню. І справді почалися передчасні роди.

На допомогу прибігли аж двоє лікарів. Я мало розуміла, що відбувалося, бо була в напівсвідомому стані. Але мені сказали, що вже за 3 години я народила малят. Усе скінчилося. Починаю приходити до тями і чую крик трьох малюків. Спочатку думала, що мені здається, але ні. Усе правильно. у мене трійня.  

Чому так сталося, пояснити не могли навіть лікарі. Вони ж самі запевняли мене, що я виношую двійнят. Третього, мовляв, навіть не бачили. І звідки він взявся? Усі розгублені. Через годину мені принесли малят. Я була така щаслива, що нарешті стала мамою. Це прекрасне відчуття затьмарило навіть страх перед материнськими обов’язками.

Далі я зателефонувала чоловікові.

– Алло, Володю, ти можеш говорити? Так, усе добре, усі живі та здорові. Тільки є ще дещо. Ти сядь, якщо стоїш.

– Що там? Не тягни. Кого народила?

Відчула, що він напружився.

– Ти тільки не переживай. Маємо двох синочків і лапочку дочку.

Я боялася, що він кине слухавку. Знала, що не надто зрадіє такій новині. Його й двійня лякала, а тут аж троє. 

– Ну нічого, виростимо,- засміявся він, а мені аж від душі відлягло.

Нарешті я стала найщасливішою жінкою у світі. Хотіла б, щоб кожна дівчина колись відчула щось подібне. 

Щастя вам!

А як на новину про трійнят відреагували б ви?