Я думала, що шлюб з Орестом нагадуватиме мені казку. І обов’язково зі щасливим кінцем. Він був дуже уважним хлопцем, на кожне побачення дарував квіти або золоті прикраси, відвозив на море чи у гори. Ще й першим запропонував переїхати до нього жити, адже мав власну двокімнатну квартиру. Всіляко допомагав з навчанням ще й мене знайшов хорошу роботу.
Потім у нас з’явився Іванко. Думала, що дитина ще більше поєднає батьків. Але прогадала. Здавалося, що Орест навпаки – почав віддалятися від мене. Ну так, я не виглядала красивою та стрункою, адже погладшала на 15 кілограмів після пологів. Тим паче, син забирав весь мій час. З ранку до ночі я крутилася на кухні, бігала у супермаркет, гралася з малюком, ходила до педіатра. Думаю, що такий шалений ритм життя допоміг мені схуднути. Жартую, що найкраща дієта для мене – стрес.
Зараз Іванові 20 років, живе та навчається у Києві. Я щиро радію за його успіхи. А ось Орестові байдуже. Його цікавлять зустрічі з клієнтами, конференції, відрядження, інвестори. Але тільки не я та син. Немов ми для нього були звичайними сусідами по квартирі, не більше.
Увагу я від нього отримувала хіба на 8 березня та день народження.
– Вітаю, – сухо відповів чоловік й тицяв мені в руки свою картку.
Бо, бачте, він за всі роки не вивчив моїх інтересів. Ну я натякала – хочу в театр,на виставку чи поїхати у гори. А у відповідь одне “візьми гроші та купи, у мене справи”. Але я хотіла уваги, романтики, щоб все було як тоді…
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
19 грудня у нас була річниця – 20 років у шлюбі. Я забронювала столик у нашому улюбленому ресторані, купила красиву сукню та зробила макіяж. А ще замовила живу музику. Приїхала заздалегідь, щоб перевірити підготування Ось вже 18.00. Сиджу, чекаю.
18:30…
19:00….
Вже не було сил терпіти та першою зателефонувала до Ореста:
– Ти де? Я тебе чекаю у ресторані!
– Я забув. І у мене зараз важлива нарада щодо проєкту, потім подзвоню.
– Але я замовила живу музику та страви…
– Розплатися моєю карткою, я не приїду.
Знаєте, мені так соромно було перед офіціантами. Почувалася справжньою дурепою. Так готувалася, наряджалася, вибирала меню та музику. А Орест нахабно проігнорував! Хоча знав, я йому не раз нагадувала того тижня, що у нас річниця.
Помітила, як адміністратор про щось перешіптувалася з офіціантом. Так косо дивилися на мене, немов всім виглядом хотіли показати, що я зганьбилася. Здавалося, що Орест вилив на мене цистерну бруду.
Але я не скандалила з чоловіком. Просто взяла речі та пішла спати у іншу кімнату. Годі. Тепер я живу тільки у своє задоволення.
Мій ранок починається з йоги та смачного сніданку. Далі їду на тренування або бігаю на вулиці. Можу потім зустрітися з подругою, піти в кіно або влаштувати шопінг. І не забуваю про салони краси та косметолога.
Ні, це не спосіб привернути увагу Ореста. Це спосіб зробити себе по-справжньому щасливою. Живу тільки у своє задоволення! А якщо він прозріє – то тільки лікті кусатиме, що таку жінку, як я втратив!
А ви підтримуєте жінку? Вона чинить правильно?
