– Все-таки, ангели існують. Просто крил не мають, – подумала старенька жінка, коли побачила знайомого чоловіка

Бабуся Галина сиділа біля дороги та розкладала на пакет рукавички. Сподівалася, що бодай сьогодні хтось купить одну пару. Однак, машина одна за одною пролітали повз стареньку та здіймали куряву. Вже сутеніло, холодно старенька випила весь чай з термоса та дмухала на руки – дуже змерзла. 

Вже думала йти додому, але раптом біля неї зупинилася велика, чорна автівка. З салону вийшов чоловік, у теплій куртці, окуляри. Тримав у руках товстезний гаманець

– Вітаю. А скільки? 

– 40. За 30 віддам. 

– Дешево. Хоча бачу, що то ручна робота.

– Я спицями в’язала. То що, синку, будеш брати? Просто вже темно, холодно. Та і мені додому далеко добиратися. 

Чоловік декілька секунд помовчав, почухав потилицю.

– Беру всі пари! 

– Але тут і чоловічі, і жіночі є ще. 

– Нічого, буде колегам на роботі подарунки. Давайте. І рахуйте всі пари не по 30, а по 60! Гріх таку роботу знецінювати. 

Бабуся посміхнулася та обережно складала всі рукавички до пакетика. 

– А ви де живете? 

– Трохи далеко, аж за полем.

– Сідайте, бабусю, я вас підвезу. Холодно, ліхтарі не освітлюють дорогу. А ви у легенькій курточці та черевичках. Не бійтеся, я не злодій. Ну бо хто спершу купує всі рукавчики у бабусі, а потім її викрадає? – жартував чоловік. 

У машині було тепло, незнайомець включив бабусі підігрів сидіння, прищепив пасок та навіть запропонував теплого чаю. 

– А ви чому сама біля дороги стоїте? 

– А що робити? Пенсія мізерна, ледь вистачає на прожиття. От вирішила в’язати рукавички для продажу, аби мати якусь копійочку. 

– А діти ваші де? Чому мамі рідній не допомагають?

– Ох, синку, нема у мене дітей. Донька була єдина, не стало у автокатастрофі. А вона якраз з чоловіком та онуком їхали до мене у гості. Знаєш, от нікого з рідних у мене нема. Тільки могилка Софійки, Дмитра та внука Павлика залишилася. Я щонеділі ходжу до церкви, ставлю за них свічечку та молюся. Потім прийду на цвинтар, сяду біля них на плиту. І розповідаю, що нового в житті. То квіти ще посаджу, бур’яни викорчую. От тільки одного не розумію – чому Бог мене досі на цьому світі тримає? Я стара, нікому не потрібна. Що мені тут робити? 

Чоловік мовчав. Адже розповідь бабусі зачепила його за живе… Його батьків рано не стало і старенька бабуся забрала до себе у село. Так, часом їм було дуже важко, їли тільки пісну гречку з хлібом та молоком запивали. Однак, старенька завжди казала “на все воля Божа”, співала колискові, розповідала легенди та казки. Її ніжний голос та теплі обійми були найкращими ліками проти всього горя. 

І чимось незнайомка нагадала йому свою покійну бабусю. Навіть голос однаковий – лагідний, тихий…

– Синку, ти ось тут, за стовпом стань. Бо там далі дороги нема, одні ями. Я сама дійду. 

– Давайте я хоча б вас проведу до хвіртки. 

Хатина нагадувала чимось сарай. Паркан покосився, на даху де-не-де не вистачало черепиці, стіни покрилися мохом та штукатурка сипалася. Тільки песик радісно зустрів свою господиню та облизував руки. 

– Спасибі, синку. Нехай Бог тобі допомагає! Добра ти людина. 

Однак, чоловік планував повернутися до старенької. І не один. 

Зранку бабуся прокидається – а біля хатини велика вантажівка, багато людей у будівельній формі, ходять навколо та про щось говорять. Спершу налякалася, що то якісь шахраї хочуть її хатинку знести і собі ділянку забрати. Однак, на подвір’я заїхала знайома чорна автівка. 

– Вітаю, бабусю.

– А що це тут коїться? 

– То майстри. Одна бригада вам поставить теплі стіни, нові пластикові вікна. Інші тут поставлять новий паркан, заллють його цементом. У вас тепла вода є? Бо ще мають привезти новий котел, аби нагрівав. А завтра десь після обіду приїде майстер, гляне, що там з опаленням у вас. Ой, і я ледь не забув! 

Чоловік підійшов до машини та витяг великий пакет з продуктами, ліками й теплим одягом. 

Знаєш, синку, я тут зрозуміла.. Ангели існують, просто крил не мають, – каже тихим голосом старенька та тремтячою рукою витерла скупу сльозу щастя.

По тілу пройшло таке тепло, аж від серця і до п’яточок. Ні, вона не сама. Вона має свого янгола-охоронця. Правда, без крил та на чорній, великій машині…