Всі у школі насміхалися з моєї мами через вік. Я сама її дуже соромилася. Але через роки я пожаліла про це

Я була пізньою дитиною для мами. Свого тата я майже не знаю, мама казала, що він пішов з родини ще до мого народження. 

Моя мама народила мене, коли їй було вже 35. Знаєте, у дитинстві я багато чого наслухалася від однокласників.

Вони наді мною насміхалися, казали, що у мене стара мама, кепкували, вигадували смішні прізвиська. 

Мені було дуже боляче та соромно за такі слова. Але я мовчала. 

Я не хотіла нічого казати мамі. Чи то боялася зізнатися або ж дійсно думала, що однокласники кажуть правду. Адже у них були такі молоді мами! Вони приїжджали до школи на крутих машинах, стильно одягалися. А моя мама працювала на хлібокомбінаті, купувала одяг у звичайних магазинах або секонд-хендах.

А ще ніколи не запрошувала друзів чи однокласників до себе додому. Ми жили у невеликій двокімнатній квартирі, спальний район Івано-франківська. Мама виконувала всю чоловічу роботу по дому – то кран зремонтує, стіл складе, ліжко пересуне. 

Все дійшло до такого пікового моменту, що я навіть перестала мамі казати за батьківські збори. Адже її будуть бачити ще інші батьки в класі, пліткуватимуть та насміхатимуться з неї. Я не хотіла, щоб мама приходила до школи. 

Але все змінилося, коли мені виповнилося 17. Якраз останній клас, на носі ЗНО, вибір університету.

Тоді ж моя мама вирішила розповісти один секретик:

– Словом, ти не моя рідна донька. Точніше, рідна, але не донька…

Я не знала, що казати тому просто тихо сиділа та слухала її розповідь далі.

– Ти ніколи про це не знала, але у мене була молодша сестра на 15 років. Вона була дуже гулящою дівчиною. Я намагалася її врозуміти, але все марно. Потім вона зв’язалася з якоюсь компанією, почала красти гроші вдома, виносити все золото. А через місяць прийшла та заявила, що вагітна. Тоді я домовилася, що відкуплю тебе. Вона сказала, що за 3 тисячі доларів продає тебе…

Всю вагітність сестри мама була поруч з нею – ходила на огляд, купувала ліки та речі, домовлялася за виплати. Але сестра (мені важко назвати її мамою) була до мене байдужою. 

– Вона народила якраз вчасно. Ми заздалегідь підмовили лікарів про мою псевдо-вагітність. Я навіть на роботі взяла відпустку декретну, аби ніхто нічого не запідозрив. Сестра на тебе не хотіла дивитися. Я дала їй 3 тисячі доларів, і наступного дня вона втекла. Ні записки, ні повідомлення – нічого. Я не знаю, де вона зараз. 

Тоді я почала плакати та міцно обійняла маму. Стало так соромно, що весь час я так погано думала про неї!

Моя мама – благородна жінка, вона не залишила мене в біді! Врятувала від поганого, пропащого життя! 

Зараз мені вже 20 років. Я навчаюся та паралельно працюю. Звісно, фінансово допомагаю мамі – купила їй новий телевізор та путівку на тиждень у санаторій. Оплачую комуналку, привожу продукти. Думаю з нею якось поїхати закордон, бо мама навіть в Одесі на морі не була! 

І це найменше, що я можу зробити для своєї коханою матусі. Вона – моя рятівниця! 

Жінка вчинила правильно? Ви підтримуєте такий вчинок?