Вирішила допомогти малозабезпеченій родині, віддала всі дитячі речі, за що об мене потім нахабно витерли ноги

Я знаю, що у моєї подруги Марини є брат Василь. Його родина живе бідно, м’яко кажучи. Не розпитувала, ким він працює та скільки з дружиною заробляють, але з розповідей Марини розуміла, що їм ледь вистачає на комунальні послуги та продукти. А в них, до речі, аж 5 маленьких діток. 

Чесно кажучи, такі люди, як Василь, мене відверто дивують. Якщо у вас нема грошей, то навіщо малюків народжувати? Адже діти – це така велика відповідальність, їм стільки всього треба купувати.

– Ну він каже, що завжди мріяв про велику родину. А зараз просто невеликі фінансові труднощі. Я часто до них у гості приїжджаю та віддаю свої старі речі або ж купую продукти чи іграшки для племінників, – виправдовується Марина. 

Та і не одна дівчина братові так допомагає. То бабуся з дідусем віддають майже всю пенсію для онуків, то навіть у церкві збираються для родини Василя пожертви. Чесно кажучи, мені стало шкода чоловіка. Тому вирішила також допомогти. 

Мій син Павлик вже виріс із зимового комбінезончика та чобітків, хоча ми його одягали тільки один сезон. А ще поставила у коробку шарфик, рукавички, піжамку та светрики. Це все були нові брендові речі, які свекруха передала із закордону. Все збереглося у чудовому стані з бірками. Хочу додати, що коштують вони ой як не дешево – сумарно майже 20 тисяч за все заплатили. Марина приїхала з ранку, забрала всі речі та щиро подякувала.

Однак, наступного дня я шукала в Інтернеті на сайті костюмчик для сина. І ви навіть не уявляєте, що я там знайшла. Всі наші речі, які ми буцімто передали для родини Василя! Оголошення виставила Ольга, дружина. І так все гарно пише, що нове, із магазину, одягали тільки один раз, розмір не підійшов. Ну і ціну відповідну поставила – за самий комбінезон 5 тисяч захотіла. Я тоді так обурилася. Адже ми з чоловіком хотіли ще дитинку та думали залишити ці речі на потім. І зараз ось як вийшло – нашою доброзичливістю так нахабно скористалися. Тоді я почувалася повною дурепою.

Вирішила серйозно поговорити з Мариною, можливо, вона пояснить, що коїться у голові тої Ольги.

– О, привіт, а я сама якраз хотіла до тебе дзвонити. У тебе ж після Павлика ще залишилися іграшки, книжечки? А ще я бачила у тебе такі санчата гарні, зі спинкою спеціальною. Можеш ці речі віддати моєму Василеві? Бо скоро зима, а дітки так полюбляють на санчатах кататися. Ти ж знаєш, що така річ для них дороге задоволення, а у тебе одна дитина. 

Знаєте, такого нахабства я вже не могла терпіти. Думала, що хоча б Марина нормальна з тої сімейки, але помилялася.

– Вибач, але ні. 

– Та як ти смієш? Знаєш, що у мого брата проблеми з грішми і відмовляєшся? Там малі діти не мають що їсти, а ти чиниш, як справжня егоїстка, – дорікала дівчина. 

Тоді я стільки багато про себе цікавого дізналася. Подруга не посоромилася та пішла далі – розповіла всім знайомим, що я пошкодувала для її племінників одяг та продукти. На щастя, всі у нашому колі знають, хто така Марина, тому стали на мій захист. Дівчина ще довго намагалася довести свою правоту, але її ніхто не хотів слухати. Тому вона на всіх образилася. Та і ми не раді її бачити у нашій компанії. 

Не можу сказати, що ми з чоловіком живемо бідно. Але перед тим, як планувати дитинку, ми тяжко гарували на роботі, щоб потім забезпечити малюка всім необхідним. 

І чому я повинна когось забезпечувати? Василь – дорослий чоловік, який повинен нести відповідальність за свою родину, а не сподіватися на чиюсь допомогу. Звісно, що діти – це найбільше щастя, але у такому випадку треба думати головою. У нас також бувають фінансові труднощі, але ми нікого в це не вплутуємо, навіть родичів чи друзів. 

Тепер я сама купую одяг та продукти та відношу все у спеціальні організації, де волонтери допомагають сиротам та малозабезпеченим родинам. І тоді я почуваюся по-справжньому щасливою.

А ви погоджуєтеся з такою думкою? Варто допомагати всім родинам чи думати в першу чергу про себе?