Вирішила влаштувати сюрприз чоловікові після відрядження. Однак, Олег мене випередив. І я досі пам’ятаю його слова

Я з Олегом одружена вже 20 років. У нас є одна донька Ліда, їй 18. Нещодавно вона переїхала з Івано-Франківська до Львова на навчання. Наша гордість, пройшла на державне місце та закінчила торік школу із золотою медаллю! 

Знаєте, деякі подруги колись мене називали зразковою та щасливою жінкою. Поруч завжди був коханий чоловік, який підтримає та допоможе. Донька тішила хорошими оцінками. Був великий родинний бізнес, ми часто відпочивали разом. Та й просто моя родина була для деяких прикладом. 

Однак, декілька місяців тому ця “ідеальна” картинка зіпсувалася. Просто все те щастя кудись зникло геть. І зараз я відчуваю повну порожнечу в душі. 

А все почалося майже рік тому. Олег займає одну керівну посаду на фірмі. Вони займаються будівництвом та ремонтом офісних приміщень по всій Україні. Олег часто їздив у відрядження то до Харкова, до Полтави чи Чернівців. Але тут були свої плюси – розлука робила нас міцнішими, я встигла посумувати за чоловіком. 

Тоді він поїхав на тиждень до Києва. Попередив, що надовго не затримається, там треба тільки якісь папери підписати та зустрітися з клієнтом. І я знала, коли він має повернутися. Вирішила зробити йому невеликий сюрприз-зустріч. Купила у Сільпо фрукти, м’ясо, нові келихи, дороге вино. Зробила його улюблену курятину, запечену з яблуками. 

Розклала на кухні свічки, постелила нову скатертину, одягла ще своє улюблене плаття. Таке чорне, легке, на бретельках. І тут чую, як двері відчиняються і на кухню хтось заходить.

– Олеже, я…

– Марино, будь ласка, вимкни музику. І затуши свічки, нам треба серйозно поговорити.

Я ще ніколи не бачила таким свого Олега. Навіть не знаю, як описати вираз його обличчя. З одного боку, дуже наляканий, очі бігали по кімнаті. Але з іншого – таких холодний, відсторонений. А потім я помітила молоду дівчину. Вона заглядала з-за спини Олега та трималася за живіт. Знаєте, я не дурепа, одразу зрозуміла, що до чого. 

– Марино, я винен перед тобою, будь ласка, вислухай мене, – став Олега на коліна переді мною.

Хоча його руки та голос тремтіли, але він впевнено все розповідав. Ніна – його колишня помічниця, яка працювала декілька місяців на фірмі. І якось вони поїхали разом у відрядження, там перебрали зайвого. І зробили собі дитину. Як сказав Олег “випадковість”. 

– Я обіцяю, що більше ніколи так не вчиню. Повір, це була помилка. Але, будь ласка, вислухай мене до кінця. Благаю..

І потім Олег запропонував таке, що я аж перше не повірила та перепитала. Чоловік хотів, аби та Ніна жила з нами. 

– У неї нікого нема, тільки старенька бабуся. Але там такі умови, що народжувати страшно. Тому, будь ласка, нехай у нас поживе, а потім я щось придумаю. 

Майже 3 місяці я почувалася чужою жінкою у власному домі. Навіть не хотіла, аби Олег мене обнімав чи цілував. Було гидко від його доторків. Тому він “переїхав” у вітальню, а коханка спала у кімнаті доньки. Ми домовилися навіть не заїкатися Ліді про такий випадок, аби не шокувати її. На щастя, ще й так склалося, що всі ті місяці Ліда не приїздила до нас у гості. Воно й на краще. 

Олег орендує Ніні невелику квартиру, купує дитині продукти, одяг, дає гроші. Однак, залишається жити у мене. Але я не можу його прийняти. Таке враження, що мене просто облили цистерною бруду та ще й витерли ноги. 

Але чоловік ледь не щодня намагається повернути ту “іскру” у наші стосунки. Дарує квіти, прикраси. А нещодавно купив мені новесенький телефон та шубку на зиму. Тільки от вони все одно мені нагадують про зраду. А якщо про це дізнається наша Ліда? 

Я вже сама не хочу бачити ні Олега, ні Ніну. Тому почала віддалятися від чоловіка. То до Лідоньки поїду в гості, то з подругами зустрінуся, то у мами на дачі погостюю. Але нікому не можу розказати про цей секрет. Бо виходить, що мій чоловік влаштував собі гарем та живе у своє задоволення. 

А яка гарантія є, що він і другу коханку не приведе? Як мені поставити крапку у цій ситуації? 

Що Ви можете порадити нашій читачці?