Восени ми з чоловіком та донечкою нарешті переїхали у нове житло. До того ми жили на однокімнатній, орендованій квартирі. Майже 2 роки відкладали, мій чоловік навіть їхав на заробітки. Бо самі розумієте, які витрати йдуть на дитинку, продукти, одяг, комунальні послуги.
Це не нова квартира, не новобудова. Стара хрущовочка, Сихівський район у Львові. Але три кімнати, поруч є дитячий садочок та школа, мені до роботи курсує трамвай. Її продавала старенька бабуся, ми домовилися за адекватну ціну, навіть залишила нам деякі меблі.
Я дуже тішилася, що нарешті у нас є своє гніздечко, у донечки окрема, власна кімната. Але ейфорія від цього швидко минула – все через нахабного сусіда.
Пан Василь живе сам у однокімнатній квартирі, поверхом вище від нас. Ми одразу не поладнали, адже він має дуже погану звичку палити. Вийде на балкон, закурить та струшує попіл мені на одяг. Не соромиться навіть викидати бички та плювати.
Спершу я не зважала. Ну може вітер так попіл відніс на речі? Але пан Василь навмисне струшував його на одяг.
– Вибачте, а ви б не могли палити десь інше? Ви мені речі псуєте!
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
У відповідь почула лайку, що доньці аж вуха затулила. Не треба їй у 4 роки чути такі “хороші” слова.
Навіть мій чоловік намагався поговорити з сусідом, але марно. Він каже, що має на це право, бо палить у своїй квартирі. По суті, це правда. Але треба мати елементарну повагу і до інших сусідів.
Вже квіти на балкові всі зів’янули. Купила нову спідницю, а доньці светрик. Випрала, повісила на балкон – а там попіл пропалив невеликі дірочки на видному місці. Звісно, речі я викинула геть. Тому спеціально купила таку розкладачку, на якій сушать речі у квартирі. Або ще на батареї розкладаю, якщо є світло і опалення.
Минулого тижня забирала донечку з садка, світла не було і ми підіймалися пішки. І от походжу вже до нашого поверху – чую такий сморід. Ніби от щось згоріло. Виявилося, що це сусід палить тепер нахабно у під’їзді, навіть на вулицю не виходить.
– Через вас так тхне у будинку!
– А я не хочу на двір виходити, там холодно. Я не буду в гумових капцях спускатися і мерзнути.
Чому я так переймаюся цим нахабною? Наша донечка – астматик, їй потрібне свіже повітря. Ношу з собою не косметику, а просто тонну ліків та інгалятор. І помітила, що через сусіда та його куріння донька почала сильно кашляти, пхикати та хапалася за горло. Я провітрю квартиру, стараюся з нею багато часу гуляти на вулиці.
Але так не можу продовжуватися. Чоловік взагалі каже, що сам сусідові ті цигарки запхає в одне місце. Бо дуже переживає за донечку.
Я не збираюся шукати нове житло, ми й так на цю квартиру довго збирали. Просто як пояснити панові Василю, що так не можна? У нас мало сусідів, деякі виїхали за кордон, хтось здає в оренду. Наша проблема їх не цікавить, чесно.
Що робити далі? Як пояснити сусідові, що він тільки шкодить? Вже нехай і про своє здоров’я подумає, бо паління до добра не доводить! си
