Я гадала, що поява другої дитинки допоможе налагодити стосунки зі свекрухою. Однак, пані Ольга, здається, випередила мене

Коли я давала присягу перед Богом у церкві, що буду зі своїм чоловіком у горі та радості, то не думала, що такі випробування впадуть на голову досить швидко. 

Знаєте, ще під час знайомства помітила, що свекрусі я, м’яко кажучи, не припала до серця. Вона жартома критикувала мій салат олів’є та наполеон.

– Ну ти звісно, молодець, але ось крем за кольором, як соплі. Хоча ти ще молода, не досвідчена, так що звертайся до мене за порадою, – хихотіла пані Ольга. 

Я мовчала, не хотіла сваритися та псувати стосунки ще більше. Просто удавала, що нічого не зрозуміла або ж не почула. Правда, слава про таку “горе-невістоньку” швидко розлетілася між родичами. Коли я приїздила до них у гості з тортиком чи домашніми еклерами, то страви ніхто не ставив на стіл, а просто залишали у холодильнику. “Ой, а ми забули зовсім” – ніяково розмахували руками родичі. 

Костик нічого не хотів казати матері:

– Ну ти розумієш, що вона скорпіон по зодіаку, ще й сама мене виховувала. Це просто у неї такий характер. Та і доросла людина, 50 років. Її вже нічого не виправить. Просто не зважай. як це роблю я і все. 

Я сподівалася, що хоча б народження онуки виправить ситуацію та серце пані Ольги відтане. Але ні. Вона вирішила причепитися до імені – Олександра, бо я, бачте, доньку на честь свого дідуся назвала. 

– Саша – це чоловіче ім’я. Вона у тебе виросте справжньою пацанкою, – дорікала пані Ольга. 

Дитині тільки декілька днів з народження, а свекруха вже спрогнозувала все її подальше життя – стане хуліганкою, потрапить у в’язницю, зв’яжеться з поганою компанією. Все через ім’я, яке я вибрала.

Якщо до дітей своєї молодшої доньки Нелі вона відносилася дуже добре, робила дорогі подарунки, забирала до себе на ночівлю… То до Саші вона відносилася байдуже. На день народження  -100 гривень на шоколадку. Забрати її з садка, бо у нас завал на роботі? Ні, не буде. Ми навіть відвезли доньку на 3 тижні до моїх батьків у село, бо свекруха не хотіла її забирати на час ремонту у нашій квартирі. 

Я майже 10 років жила в такому кошмарі. Не розуміла одного – хіба маленька дитина винна? Ну нехай пані Ольга зриває всю злість на мене, нехай лає останніми словами та проклинає. Але в чому винна дитина? 

Місяць тому я дізналася, що вагітна – забула прийняти курс пігулок протизаплідних. Знаєте, я чомусь сподівалася, що поява ще одного малюка додасть яскраві фарби у наше життя. Замовила у пекарні тортик, де написано “вітаю, ти станеш татком!”, відпросилася з роботи трохи швидше та накрила святковий стіл тільки для мене, доньки та Костика. 

Однак, коли чоловік побачив торт, то не дуже поспішав радіти. 

– Дитина? Знову? 

– Так. На огляді сказали, що термін невеликий, всього місяць

– А це точно моя дитина?! 

Я не знала, що відповісти на таке “запитання”. Почала чоловікові на пальцях пояснювати, що я не випила пігулки. тоді ми спали, як це все відбулося.

– Я не вірю, що це моя дитина. Знаєш, я не маю наміру виховувати цього байстрюка!

Як результат – замість родинної вечері скандал, крики, сльози. Я забрала доньку та ми поїхали до моїх батьків в село. Я подумала, що це Костик просто в шоці був та не знав. як відреагувати. 

А вчора до нас приїхала свекруха. Привезла деякі наші з донькою речі з квартири. 

– Костик написав заяву на розлучення. Я завжди знала, що ти можеш нагуляти чужу дитину та наставити йому роги! 

Тоді в мені прокинулася така ненависть, що я дала ляпаса свекрусі. Байдуже, що це було при дитині та що пані Ольга літня людина. Вона одразу почала кричати, що напише на мене заяву, дитину заберуть у притулок, а мене з й що того позбавлять прав. 

Я готова йти до суду, готова народити цю дитину. І я обов’язково зроблю тест ДНК, аби Костик знав – я не винна. 

Тільки от тепер лежу, щоночі плачу та думаю – а навіщо мені здався такий чоловік? Чи можу я далі довіряти та покладатися на Костика, якщо він повірив матусиним побрехенькам? 

Просто не хочу повісити на себе клеймо мати-одиначки…Що мені робити? Як далі жити?