Дивлюся на себе у дзеркало та не впізнаю цю жінку. Здається, що ще рік тому все у мене було добре. Чоловік, робота, дітки з онуками в гості приїздили.
Але після нового року все пішло коту під хвіст. Спершу наврочили на мого Степана – чоловік почав пити гуляти, на роботу не зв’язався по декілька днів.
Я вже і до священника його водила, давала різні трави пити, молитви читала – все не те. А одної ночі він якось сів за кермо, був сильний вітер та дощ. Не помітив дерево, влетів на високій швидкості. Повірте, я не плакала. Хотіла бути сильною жінкою.
Та коли залишалася вдома на одинці, то сльози лилися рікою.
Діти, здається, також віддалилися від мене після похорону. Донька переїхала до Польщі, казала, що на заробітки. Але може тижнями не телефонувати, коли востаннє була в Україні – вже не згадаю.
Молодший син час від часу приїздив, але навіть на ночівлю не залишився. Так, чаю вип’є, розкаже останні новини та знову поїде.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
– Отримав класну пропозицію, в Київ кличуть. Зарплата велика, вже там квартиру знайшов.
– А як же я?
– Мамо, ну я не буду постійно біля тебе сидіти та за спідницю триматися. Я дорослий чоловік, у мене має бути своє життя.
Мені стало дуже образливо. Прокидаюся, дивлюся на календар – 1 червня. Якраз завтра має переїжджати Сашко. Ох, давно він не телефонував.
Зробила каву, пішла до корови, глянула, як там мої курчатка. І тут чую, хтось сигналить. Обертаюся – а то Сашко! Приїхав нарешті!
– Мамо, я не один у гості завітав. У мене мало часу. Ось, тримай – та дає мені у руки цуценя!
– Сашко, це що за цирк?!
– Знайшов вчора біля будинку. Хтось його так нахабно викинув, наче сміття. От вирішив забрати. Але не можу доглядати. Нехай це цуценятко буде з тобою Я знаю, що ти можеш про нього подбати та полюбити!
– Синку…
– Мамо, нехай це цуценятко буде у тебе, на згадку про нас всіх. Так сказати, ще один внук!
Я розсміялася. Дійсно, малюк такий кумедний, ще й так хвостиком махає та мене облизує. Смішний!
– І як його назвати?
– Бровко!
Гаразд, най так буде.
От вже серпень місяць. Знаєте, після того, як у мене з’явився Бровко, то життя помалу налагодилося. Донька приїхала з онуками у гості, ото у мене щастя було! Гостювали аж місяць!
А Бровко допомагав мені у господарстві – то чужих курей віджене, за корівкою у полі слідкує. Ввечері так прийде, почне облизувати, ляже на краєчку ліжка та засне. Мій охоронець.
Знаєте, мені здається, що собачка, котик чи інша тваринка – то ніби ще один родич до твоєї родини. Адже вони додають нам нові фарби у житті. Тепер мені не так сумно та самотньо, адже маю надійного захисника.
А ви погоджуєтеся з думкою жінки?
