Я гуляла з донечкою, коли до нас підійшов колишній товариш мого Андрія. І одразу почав розповідати, мовляв, Андрій не тільки працює, але ще має розваги на стороні. Я подумала, що це він так навмисне жартує та хоче мене розлютити, але у коли Сергій дістав телефон та показав фото – я ледь не розплакалася

Ми з чоловіком жили у достатку. Власний будинок за містом, машина, відпочинок у Єгипті та Туреччині, Болгарії, їздили ледь не щовихідних у Буковель навіть. Мій Андрій був власником мережі деяких точок на Львівських базарах – шувар, галицький, іскра. Тому грошей у нас було ну дуже багацько, він займався продажем домашнього м’яса. 

Я за світою фахівець банківської справи, але працювала за спеціальністю хіба рік. Тоді я завагітніла, народила донечку Яринку, чоловік скомандував – сиди вдома, будеш малечу виховувати. 

Мої колишні однокласниці та одногрупниці заздрили та казали, що я потрапила у казку. Однак, як то кажуть – встигли вже наврочити. Але я також не з легкого тіста ліплена. Хочу своєю історією показати жінкам, що у кожній ситуації є вихід. І як то кажуть – після темряви завжди буде світанок. 

Помітила ще минулого літа, що Андрій часто затримується на роботі. То казав, що розвантаження м’яса займає багато часу, то недорахували кошти від продавця. Словом, завжди був ну дуже зайнятий. От зранку прокидаюся – а його куртки та взуття нема, вже кудись поїхав. 

Я з головою поринула у материнство. Ви ж розумієте, що дитина багато часу забирає – погодувати, переодягнути, заколисати, знову погодувати, знову погуляти і так по колу. Мені навіть здавалося, що я стала нецікавою для Андрія. Немов ми не чоловік та жінка, а просто сусіди по будинку. 

Раз я зустріла на вулиці його колишнього співробітника Сергія. Вони між собою щось не поділили, був скандал. Але я в справи чоловіка ніколи не лізла.

– Ого, та Андрій скоро твоїй доньці братика чи сестричку проведе, – підморгує мені Сергій. 

– Ми ще не планували другу дитину. Навіщо так жартувати? 

– А хто сказав, що ти будеш народжувати? Хіба ти не знаєш? Та вже всі продавці на ринку бачили його з Мартою!

Я не розуміла, що відбувається, чесно. Спершу я хотіла так облаяти його колишнього друга Сергія, може то він через помсту так обмовляє мого чоловіка. 

– Піжди, зараз фотографії тобі покажу, – каже Сергій та дістає телефон.

Я одразу впізнала Марту – це нова продавчиня, яку ми взяли на один магазин. На фото вони так обіймалися, ну точно не як директор та підлегла. Тоді я дуже заплакала, розвернулася та пішла геть. Викликала таксі, їхала додому та просто захлиналася у сльозах. Ну за що мені таке? Там чітко на фото видно, що він мені зраджує. А я картала себе та думала, що це у мені проблема, що це я винна!

Того дня Андрій не приїхав ночувати додому, мовляв “та знову на ринку якісь проблема, там хтось товар протермінований замовив, я розбираюся”. І тоді у мені прокинулася така злість та ненависть. Немов він таким вчинком втоптав мене у болото та не хоче дурепою виставити. Я знайшла у контактах телефону номер Сергія та зателефонувала. Знала, що йому моя ідея точно сподобається. 

– Слухай, я знаю, що ти тоді з Андрієм не дуже добре розійшовся. І я маю для тебе цікаву пропозицію. 

– Ну, він мені винен. Забрав точку, всіх клієнтів переманив. А що ти пропонуєш? 

Я кинула гачок та Сергій погодився. Вдома я знайшла всі папери Андрія за ринок, за оренду та ще за фінансові витрати. Зробила копії та віднесла все Сергієві, аби він далі сам розбирався. Я знала, що там щось не все так гладко, адже Андрій не платив чисту зарплату своїм працівникам, оформляв все через десяті руки міг навіть дати хабаря власнику ринку, якщо на те пішла така розмова. 

Через місяць до Андрія на офіс прийшли працівники поліції. Хтось “анонімно” розповів про його чорні справи, подав заяву до суду. А на ринку такі плітки миттєво розлітаюся, як гарячі пиріжки. Багато продавців відмовилися на нього працювати та звільнилися, тому його бізнес прогорів. Тепер він збанкрутував та по місту розійшлася “хороша” слава. 

А я подала заяву на розлучення, переїхала до батьків жити. Повірте, я не білоручка, і можу сама на себе працювати. Влаштувалася у банк, маю хорошу заплату, а мама з татом допомагають виховувати Яринку. 

І хочу, аби цю історію прочитала кожна жінка. Я тоді не опустила руки, не плакала у подушку, а помстилася. Так, хтось подумає, що я несповна розуму та страждаю дурницею. Однак, я не дозволю, аби мою гідність втоптали у болото. І мені аніскілечки не соромно, що я так провчила колишнього чоловіка.