Я хотіла зробити сюрприз чоловікові, тому приїхала з села раніше. Але у квартирі помітила жіночі речі

Для кожної жінки чоловік – то немов принц на коні. Я закохалася у Валерія з першого погляду. Тому всіляко намагалася опинитися в тому місці, де точно буде він. Типу “ой, як випадково доля нас звела”. Спершу він був до мене досить холодний, навіть не вітався. Але потім якось все змінилося – обіймав, дарував квіти, купував каву, запрошував на побачення. 

Уві сні малювала щасливу картинку нашої родини – великий будинок, машини у гаражі, діти бігають на подвір’ї, посміхаються. Обов’язково хлопчик та дівчинка, то навіть не обговорюється. Однак, я не думала, що цю мрію може зруйнувати…моя вагітність. 

Ми не планували малюка так рано. Але мої рідні та батьки Валерія були категорично проти, аби я йшла в лікарню та позбувалася дитинки. Мама віддала нам квартиру, а сама переїхала в село жити. Свекор зробив мінімальний ремонт, допоміг перефарбувати стіни для дитячої кімнати та склав колиску. Свекруха, пані Галина, дуже добра жінка – щоразу приносила як не іграшки, то якийсь одяг для онука. І всі з нетерпінням чекали появи малка на світ.

Але останні місяці вагітності були просто паршивими. Мене щоранку нудило, я не могла навіть нормально поїсти. Ноги дико боліли, постійно хотіла десь посидіти та відпочити. Сама набрала понад 20 кілограмів та стала схожа на колобка.

Мені було дуже важко навіть зашнурувати кросівки чи помити підлогу, а Валерій постійно дорікав, що я просто прикриваюся вагітністю та не хочу займатися хатніми справами:

– Мало того, що я впахую, як проклятий, то ще приходжу в такий свинарник вдома? Ти б могла хоча б піти та купити продукти в магазині, приготувати вечерю? 

– Ліфт не працює, я не можу донести пакети на 5 поверх.

– Все ти кажеш дурні відмазки. Я поїду до мами, там повечеряю, буду пізно! 

Замість підтримки я отримувала тільки купу бруду в свою сторону. Валерій ніяк не розумів, що на 9 місці вагітності дуже важко виносити маля, слідкувати за будинком. 

Тому вирішила розвіятися та поїхала до мами у село. Там чисте повітря, природа.. Загалом мені лікар порадив на останніх термінах якомога більше проводити часу десь на природі, буде спокійніше. 

Я зібрала валізи, до пологів було ще два тижні. Однак, по ямах в автобусі мене так натрясло, ще й неприємний запах бензину був. Я тільки переступила поріг будинку, як відчула, що пологи починаються. У мене не було з собою ні лікарства, ні одягу для дитини – нічогісінько! Добре, що мама побігла до сусідки, баби Ольги. Вона працювала акушеркою колись та допомогла мені народити дитинку. 

– О, який козак файний! То буде батькові потіха! 

Валерію я нічого не сказала, побула в селі ще 3 дні, а потім сусід нас відвіз додому. Я хотіла зробити чоловікові сюрприз. От вже заходжу така з малюком, він починає плакати від щастя, обіймає мене цілує і все у нас супер. 

Підіймаюся до квартири, відчиняю двері… А біля шафи стоять жіночі червоні туфлі та сумочка. Такого я точно не ношу, адже ви спробуйте 9 місяці вагітності взути підбори. З нашої спальні виходить Валерій

– Ти… Ти ж казала, що будеш у селі…Ти вже народила? 

– Так, мені треба вмитися, – кажу тихо та йду у ванну. 

Відчиняю двері та просто спускаюся до підлоги, скручуюся калачиком та починаю плакати. Тут вже й остання дурепа здогадається, що у мого чоловіка була коханка. Я чула, як хтось виходив зі спальні, про щось шепотіли. Не знаю, скільки часу я провела у ванній, але до тями мене повернув крик малюка

– Він їсти хоче, – ніяково каже Валерій та простягає мені сина. 

– Так, я знаю. 

Відтоді минуло вже 3 місяці. Я досі засинаю та прокидаюся з цими думками “чоловік мені зраджував”. Не знаю, чи це була його перша коханка, як давно він з нею… 

Ми живемо не як пара, а як сусіди. Валерій спить у іншій кімнаті, бо дитина йому заважає. Я взяла декретну відпустку та проводила весь час з малюком. Навіть коли Валерій приходив з роботи – я залишала йому вечерю на кухні та зачинялася у спальні. 

Якось чоловік намагався пояснити ситуацію, шукав відмовки. Але я нічого не хотів навіть слухати, зачинила двері та довго не виходила до нього. Здається, що тоді всередині мене щось вмерло. Щоразу, як я дивлюся на чоловіка – переді мною картина, як він з коханкою. 

Ніхто з рідних не знають про походеньки. Я не хочу з себе робити жертву чи осоромитися на всю родину. Тим паче, у нас мала дитина. Якщо ми розійдемося з Валерієм – як я буду фінансово утримувати себе та сина? Квартира є, але це не дуже врятує нашу ситуацію.

Тим паче, хто потім з чоловіків захоче будувати стосунки з жінкою, яка розлучена? І до того ж, має дитину. Таких у нас називають “з причепом”.