Колись чоловік сказав мені одну фразу. А я тоді була впертою, сприймала все до серця близько, ще нічого не тямила у цих стосунках. Образилася, влаштувала скандал, ще й так гонорово сказала “щось не подобається – розлучайся”. Ох, дурепа, що ще можу сказати!
По суті, то був мій другий шлюб. Василеві було тоді 37, мені 35. Познайомилися на конференції, наша фірма організовувала спеціальні курси для працівників всіх областей нашої фірми.
– Можна вас пригостити кавою, – мило усміхається та простягає склянку з чорним чаєм.
– Але це чай, – ніяково відповідаю.
– Ну я просто шукав причину, щоб познайомитися з вами, чесно. Мене звати Василь.
Так ми почали зустрічатися. Спершу мені було соромно зізнатися комусь про стосунки, адже будуть пліткувати – ну куди їй у такому віці нового хлопця шукати?
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
Але поруч з Василем я немов помолодшала. І так розцвіла. Ну, не знаю, як точно пояснити, але щось всередині змінилося! Таке тепло розливалося, коли він мене цілував та обіймав.
От вирішила заради чоловіка змінитися. Наприклад, він якось сказав, що дуже обожнює страви італійської кухні та хоче поїхати туди на відпочинок.
То я вирішила діяти.
По-перше, записалася у зал. Треба виглядати неперевершено у купальнику на італійському пляжі. Тричі на тиждень у мене був фітнес, а ще щовечора пробіжка. Навіть відмовилася від улюблених цукерок.
По-друге, ходила до репетитора на уроки італійського. Хотіла вразити Василя знанням мови. Вже уявляла, як у ресторані мило щебечу з офіціантами, а чоловік тільки щелепу відкрив від подиву.
По-третє, дивилася на Ютубі уроки кулінарії. І ще купила кілька книг італійської кухні. Ох, я могла годинами стояти біля плити й готувати різото, лазанью чи різні салати. А ще обов’язково піцу. Гріх про неї забувати.
День за днем я “грузла” у таких клопотах. Зранку пробіжка, потім робота, далі фітнес, на 7 – репетиторство. Бувало, що я навіть у офісі починала говорити італійської мовою.
Мозок кипів, але я не здавалася. Пішли перші плоди важкої праці – мінус 3 кілограми, рівень Celi 1 (можу говорити з носієм на буденні теми). І вишенька на тортику – смачна лазанья.
На річницю стосунків вирішила влаштувати Василеві сюрприз. Спеціально навіть взяла відгул на роботі. Зробила романтичний плей-лист італійської музики, вивчила декілька рухів танго (так, це не стосується Італії) та одягла вишукану сукню. Не забула про звабливий макіяж та смачну піцу.
– Ого, це для мене? – здивовано запитав Вася, коли зайшов на кухню.
– Косі, ель міо мате, – намагаюся вимовити звабливим голосом та підглядаю надпис на руці. Це, до речі, означало “так, мій коханий”.
Весь вечір я аж зі шкіри вилізала – так хотіла сподобатися Василеві. Але коли почала танцювати соло танго, то зачепилася за стіл, порвала колготи, перекинула вазу з квітами та ще й варилася головою об холодильник.
– Дідько, сьогодні все йде не по плану!
– Кохана, ти про що?
– Я хочу для тебе бути ідеальною жінкою. Записалася на курси італійської мови, навчилася готувати страви, навіть книгу купила. А ще ця сукня. Я скинула майже 5 кілограмів, щоб у неї залізти!
– Але це не твоє покликання.
І тут я втратила дар мови.
– Тобто не моє? Слухай, я це заради тебе робила! Щось не подобається? Двері знайдеш? І свій віник забери!
– Почекай, це зовсім не те що я мав на увазі. Тобто… Ти не така. Так, я люблю Італійську культуру. Але тебе більше. Люблю твою посмішку і як ти реготиш з анекдотів про Поручика Ржевського. І як коментує фільми “Марвел”, особливо фінальні сцени. І ще люблю, коли ти вдома ходиш у своїй смішній піжамі крокодила. Люблю тебе справжньою. І хочу, щоб ти була моєю жінкою!
Тоді дістав з кишені красиву обручку та став на одне коліно:
– Але я хочу взяти у дружину справжню Ліну. Яка ходитиме далі вдома у своїй кумедній піжамі.
Я не могла стримати сліз:
– Так, я згідна.
І я досі по-справжньому щаслива. Адже Васі байдуже на мою вагу, чи знаю я різні мови. Він кохає мене просто так. За те, що я просто є у його житті.
Тому, любі дівчата, моя порада – ніколи не старайтеся завоювати кохання.
А ви погоджуєтеся з такою думкою?
Фото з відкритих джерел