Я намагаюся зберегти нашу родину. Але свекруха не хоче здаватися

Нещодавно святкувала з Олексієм 7-му річницю весілля. У нас дуже хороші стосунки, є взаєморозуміння та повага. Однак, все-таки і в такій бочці меду є малесенька чайна ложечка дьогтю. І це я про свекруху пані Олену. 

Мене дуже лякає ставлення свекрухи до свого сина. Ще до весілля ми з Олексієм вирішили з’їхатися, щоб перейти на новий етап стосунків. Знайшли невелику квартиру-студію, тим паче, фінанси дозволяли. Але пані Олена ніяк не могла заспокоїтися. Щоб повернути сина до рідної домівки, почала вигадувати різні маніпуляції:

– А мені так лячно самій ночувати, приїдь до мене!

– Ой, щось так серце турбує, після роботи заїдь!

– Я чула новин, що у нашому районі грабіжники. Захисти стареньку матусю!

Але чомусь вона вимагала, щоб Олексій приїхав сам. Я б з радістю завітала у гості до свекрухи. Раз запитала, чи можна приїхати удвох, то почула щеняче скавуління:

– Ні, я хочу, щоб тільки Олексійчик приїхав! 

Також її дуже дратувало, що ми в суботу можемо поїхати до моїх батьків у село:

– А тобі обов’язково туди пертися? То ж така далека дорога, нехай жінка сама поїде.

Знаєте, від такого нахабства я просто втратила дар мови. Здавалося, що переді мною не доросла та адекватна жінка, а просто капризний підліток-егоїст. Тоді ми дуже посварилися.

– Навколо вас світ не крутиться. Перепрошую, але мої батьки – частина нашої родини. І ми обіцяли, що приїдемо до них. Самі придумайте розваги, ми вам не циркові собачки, бігати навколо не будемо.

Свекруха образилася та майже місяць не телефонувала. Однак, одна річ змусила її переступити гордість – купівля нашого будинку. 

Річ у тому, що ми довго відкладали на власний будинок. Щоб був на 2 поверхи, гараж, невеличка сауна та басейн, альтанка та місце для саду. 

Наш знайомий друг підшукав для нас чудовий варіант:

– Це за містом, але котеджне містечко, за 5 хвилин їзди є “АТБ”, на повороті заправка. Ще є зупинка до міста та на інші райони. Зараз вже звели 10 будиночків. 

Ми підписали всі папери, дали гроші за перший внесок та почали роботу з дизайнером. На новосілля всі друзі та родичі нас вітали, тільки свекруха сиділа з кисло міною:

– Ви так далеко живете, мені до вас їхати через все місто з пересадками.

Тоді я тримала у руках салат і навіть не знаю, звідки взяла сили не запхати туди обличчя свекрухи. 

Думала, що така відстань розслабить стосунки. Але пані Олена щодня без попередження приїздила “в гості”. Ще й почала командувати. Я хотіла у саду посадити квіти та робити з них невеличкі букети на замовлення. А свекруха посіяла там помідори, зібрала з палок та клейонки невеличку теплицю. Ходить там, немов сама тут господиня. 

– Навіщо ви поставили тут помідори та огірки? Куди ви зрізали наші кущики?

– Вони мені заважали та не було місця на овочі. Я старша та краще знаю! 

А Олексій мовчить. Я бачу, що він навмисне уникає нашого конфлікту та не хоче вплутуватися. І щоразу, коли я хотіла з ним поговорити на цю тему, то чула у відповідь “Ну це такий характер у моєї мами, мирися”. 

Тобто як виходить – я повинна терпіти такі вибрики свекрухи? А заради мене ніхто мінятися не хоче? Дуже класно. Інколи я з Олексієм починаю дуже сваритися та він немов навмисне перекручує слова:

– То ти хочеш мою мам вигнати? Давай, я піду за нею! А ти так і залишишся сама! Може ще на розлучення заяву подаси? 

От і що мені робити? Я уже кохаю Олексія, але боюся, що така горе-родичка зруйнує наш шлюб. Можливо, їй треба якусь собачку чи котика купити, щоб вона свою увагу на щось інше перемикнула? 

Хто винен у такій ситуації? Є ще шанс, що невістка поладнає зі свекрухою?