До цього випадку я не вірила у карму, я гадала, що бумеранг – це дурна історія для діточок.
З Матвієм я зустрічалася майже 4 роки, з початку навчання в університеті. Він вирізнявся зі всіх хлопців. Такий мужній, сильний, розумний, староста в групі. А я на його фоні здавалася просто сірою мишкою.
А якось нам дали спільник проєкт по менеджменту – так ми й почали спілкуватися. Разом сиділи за партою, гуляли після навчання, романтичні побачення, відпочинок у горах чи просто посиденьки у кафе.
Знаєте, помалу почала вже фантазувати, яка у нас буде класна та чудова родина. Як я гратимуся з малюками вдома, а Матвій працюватиме директором. Його мама власниця дорогої мережі ресторанів у нашому місті. Вони живуть у будинку, на 18-річчя вона подарувала синові новесеньку машину з салону. Класно, правда ж?
Але всі мої мрії розбилися на випускному. Тоді ми святкували якраз у ресторані мами Матвія. Вона була, до речі, присутня серед гостей. Я думала, що це чудова нагода познайомитися. Так, Матвій 4 роки ніяк не наважувався запросити мене у гості та показати мамі.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
Пані Ірина так косо на мене живилася, з таким виразом обличчя, ніби її от-от знудить.
– Вітаю, я Ольга, дівчина вашого хлопця.
– Угу. Васю, заклич офіціанта за столик, там закінчилося вино!
– А мені Матвій про вас багато розповідав. У вас дуже гарна сукня…
– Дякую. Марто, де ведучий?! Вже треба вмикати музику.
Словом, так “тепло” відбулося наше знайомство – пані Ірина весь час командувала офіціантами, немов навмисне уникає спілкування. Або ж просто була дуже зайнята чи що…
А через 3 дні ми з Матвієм розійшлися. Неочікувано, правда? Хоча я знаю, хто до цього приклав руку, не важко здогадатися. Просто написав смс “ми не підходимо один одному, тому я тебе кидаю”.
Тоді я відповіла одною фразою “я тобі не чобіт, щоб підходити”
Тоді я не опускала руки. Навпаки – таке розлучення дало мені силу рухатися далі. Я хотіла показати Матвієві, що найкраща дівчина у його житті і він ще пожаліє, що втратив мене!
А через 10 років ми знову зустрілися. Тільки тепер я – заступник директора на великій будівельній фірмі, маю свою невелику однокімнатну квартиру та машину. Тоді була зустріч випускників та я знала, що мій горе-колишній там точно буде. Купила розкішну сукню, зробила макіяж та зачіску.
Повірте, спершу я не впізнала Матвія – щетина, непрасована сорочка, затерті штани. Ще й приїхав на таксі. Від колишнього красеня й сліду не залишилося.
До речі, Матвій першим так “наклюкався”, що хлопці його на руках до туалету вели. Ох, бідна прибиральниця
– То все його мама. Так тримала в кулаці. А потім щось пішло не так через ковід – до ресторану ніхто не приходив. От помалу втратила всі гроші, зараз поїхала у Польщу і там працює. Будинок та машину продали, бо Матвій почав у карти грати. Словом, добре, що ви розійшлися, – сказала моя подруга Олександра.
Того вечора я переконалася, що карма існує. Правда, вона може прийти до вас будь-коли – через день, місяць чи роки.
Ця історія навчила мене одного – всі наші вчинки повертаюся сторицею. Тому, будь ласка, творіть тільки добро. І воно до вас точно повернеться!
А Ви погоджуєтеся зі словами нашої читачки?
