Ми з дружиною ще на початку лютого поїхали в Польщу до її мами. Попереджаю одразу – не треба тут кидати в мене камінням та казати, що я зрадник та поїхав геть. Я маю інвалідність та нічим би не зміг там на фронті допомогти. Однак, ми надсилали кошти на збір провізії та були волонтерами у Кракові. Моя теща ні слова поганого не сказала за всі ці місяці, коли я був у неї.
Ще одна причина, чому ми покинули Рівне – моя Марта була на 6 місяці вагітності. Самі розумієте, як було страшно та небезпечно залишатися в Україні.
Але вже цього серпня ми вирішили повернутися додому. Моя сусідка, пані Галина, доглядала за нашою квартирою. Хоча ми все забрали та навіть холодильник залишили порожнім, все одно вона приходила хоча б раз в день. Нам так було спокійніше, а їй не важко. Все-таки, ми сусіди.
Отож, спершу я сам вирішив повернутися до міста. Відчиняю двері – і бачу в шафі чужі речі. Червона та чорна куртки, взуття та сумка. Ну це явно не наші речі, адже ми все забрали з собою. На кухні стоїть попільниця та декілька недопалків. У ванній кімнаті чужі зубні щітки та чоловічий гель для бриття. Ну видно, що тут хтось жив!
Провів ретельну ревізію. Телевізор та пральна машинка на місці, робот-пилосос під ліжком у коробці, де ми його і заховали тоді в лютому. Не дорахувався тільки одної чашки у серванті та помітив, що деякі дроти від вай-фаю та кабельного погризені. Тому вирішив одразу піти до сусідки та вияснити, що за чортівня тут відбувалася.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
– Ой, Андрійку, це ти? А чому не зателефонував та не сказав, що повертаєшся? А як там Мартуся?
– Що тут в біса коїлося?! Що з моєю квартирою?!
– Андрію, то моя родина приїхала з Харкова. Я їх вирішила у вас поселити.
Знаєте, мені дуже шкода переселенців, які втратили свій дім. Але якого ляда вони мають право жити на моїй квартирі без дозволу? Ми тільки 2 роки тому її купили з Мартою, довго збирали та відкладали гроші. Там не розкішні хороми, а тільки маленька кухня, вітальня та наша спальня. Пані Галина має 3 великі кімнати. Чому до себе не взяла?
І це ще не все! Виявилося, що ті родичі гарбузові мали вівчарку. Проти тварин нічого не маю, але та собака погризла нам кабелі!
Я спеціально дочекався тих біженців. Знаєте, після розмови з ними я хотів викинути всі їх речі з квартири до біса.
“А у нас дома нєту, ми бєз криши, нас тут пустілі жить безплатна!” – так кричав на мене дебелий чоловік, а жінка писклявим голосом погрожувала “Я сєйчас напішу Зеленскаму, что ви нас прочь виганяєте!”. У мене аж голова почала боліти від таких скандалів та криків.
На щастя, вони заспокоїлися, коли я сказав, що викличу поліцію та напишу заяву. За 10 хвилин всі чужі речі зникли з нашої квартири. А коли я попросив відшкодувати збитки – то сказали, що платити не будуть:
– Вапшє квартіра била в таком састаянії до нашева прієзда!
Цирк та й годі. На щастя, до приїзду Марти з дітками я встиг змінити кабелі, поприбирати та навести лад за такими “гостями”.
Хочу ще раз наголосити – мені дійсно щиро шкода людей, які залишилися без рідного дому. Але це не означає, що можна так нахабно користуватися становищем. Найбільше мене розчарувала сусідка. Вона зараз навмисне уникає мене у будинку, навіть не вітається на сходах.
Мені не соромно, що я прогнав таких біженців з квартири. Тепер думаю про те, аби встановити сигналізацію.
Чоловік вчинив правильно?
