Нещодавно бачилася зі своєю давньою подругою Галиною. Ми з нею ще зі школи дружимо. Але особисте життя кожної розвело нас по різні сторони міста. Але кілька днів тому я, ніби душею відчуваючи проблеми Галини, вирішила запропонувати їй прогулятися в парку.
– Така біда в сім’ї у нас, що я навіть не можу передати словами, розумієш?- бідкалася подруга.- Я ніколи навіть не думала, що моїй свекри можуть так вчинити з рідним сином та невісткою! Вони ж заможні люди: у них будинок, чотири квартири – і що з того? Усе коту під хвіст! Переписали на одну людину. Все оформили на молодшого брата мого чоловіка! Щоб їм добре було!
Цікавлюся, що їх на таке підштовхнуло.
– Сама не знаю. Уже стільки думаю над цим. У чоловікового брата немає нічого: ні дружини, ні дітей, ні роботи, зате зараз він – багач на ціле місто! У нього стільки майна, що, продавши або здаючи його, він може й далі ніде не працювати! Чому все тільки йому? Зате у нас з чоловіком діти, іпотека, повно проблем, а свекри нам навіть дачу не залишили! Ми ж так надіялися на цей спадок. Уже плани на нього мали. А тут таке трапилося.
Галина з чоловіком уже понад 10 років у шлюбі. Вони виховують двоє маленьких діток і намагаються жити, як-то кажуть, попри люди.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
До слова, зі свекрами у Галини завжди були якісь непорозуміння. Особливо з чоловіковою мамою. Та постійно сунула носа не у свої справи і намагалася повчати дітей, як вести домашнє господарство. Якось Галина не витримала і висловила жінці все, що думала про її “допомогу”.
– Постійно мене дратувала. А в мене ж характер важкий. Я терпіти не буду. Тоді якраз старший син народився. Я не встигла з пологового приїхати, а свекруха вже на порозі зі своїми порадами. Ні, щоб мовчки допомагати – вона стоїть і повчає, а сама й пальцем не поворухне! Здалася мені така помічниця! Я їй так і сказала. Ми після того довго не розмовляли одна з одною. Обидві дуже горді.
Я знаю, що мама Галини теж живе десь неподалік, тож допомагати з дітьми було кому й без свекрухи. Тому зі свекрами сім’я спілкування припинила. Бачилися тільки на великі свята чи на днях народження. Гнівалися обидві сторони.
Нарешті Галині стало легше дихати без нав’язливої свекрухи. Втім, як бачите, призвело це не до найкращих наслідків.
І ось нещодавно від знайомого нотаріуса Галина дізналася про задум своїх свекрів. Свекри все до останньої копійки переписали на його молодшого сина. Моя подруга була просто шокована. Могли хоча б онукам залишити одну квартирку!
Галина і досі щиро не розуміє, чому рідня так з нею вчинила. Вона навіть при мені обурювалася. Я запропонувала їй запитати це в них напряму. Вона так і зробила. Витягла телефон і набрала свекруху.
– А ти як думала? До онуків ти нас не пускала, мене з повчаннями далеко й надовго посилала, до власного дому не кликала і до нас рідко заїжджала. А тепер хочеш квартиру отримати у спадок? Така невістка, як ти, й гроша не варта. Ще й сина нам споганила. Ми через тебе навіть з ним спілкуватися не можемо нормально. Ми тепер чужі люди, Галино. Зате молодший син ніколи про батьків не забуває, не те що ви. Ось тепер кожному по заслузі. Будете мати науку! Думала ти – найрозумніша? Нічого, і не таких провчити можемо,- закінчила свекруха і кинула слухавку.
Галина тільки розпачливо глянула на мене, ніби я могла їй якось зарадити. А що тут уже вдієш? І справді сама винна.
А як на місці свекрів зробили б ви?
