– Ого, ти немов модель! – перше, що сказав Сергій під час нашого знайомства.
Тоді я була стрункою білявкою, параметри 90-60-90. Повірте, багато хлопців бігали за мною, а одногрупниці заздрісно перешіптувалися. Однак, мені було байдуже.
Кавалери дарували букети троянд, співали серенади (що аж вуха у трубочку скручувалися), запрошували на романтичні побачення. А потім я поїхала з подругою на її дачу, святкувати вдале закінчення сесії. Там і познайомилася з Сергієм.
Хочу сказати, що він також виглядав, немов молодий Арнольд. М’язисті руки, торс, кубики пресу. З нас вийшла чудова пара. На його фоні я виглядала маленькою та тендітною дівчинкою. І навіть коли взувала підбори, то мене часто не було видно за спиною Сергія. Про такого чоловіка я мріяла. Щоб бути за ним, немов за кам’яною горою.
Сергій мене дуже любив. А ще ревнував. Тому я не здивувалася, коли він на рік стосунків зробив мені пропозицію. Ох, досі пригадую цей романтичний вечір – ресторан на даху, нічне місто, скрипаль, троянди і каблучка. А як виблискував діамант. Звісно, що я була на сьомому небі від радості та пищала “так, я згідна”.
І тоді Сергій немов видихнув з полегшенням – я його дружина. Тепер кінець ревнощам та кавалерам. Я тільки його і крапка.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
На щастя, у чоловіка була своя квартира. Тому я одразу того ж вечора перевезла всі свої речі. Сергій взяв на себе обов’язок з переоформленням мого прізвища та всією тяганиною з документами
– Ну тепер ти точно моя. От, навіть прізвище вже моє. А як гарно звучить – Коваль Марія.
Яка ж родина без сина? ( Це так моя бабуся хвацько жартувала). Плюс, Сергій натякав на те, що нам потрібен ще один “сусід”. Все вийшло швидко і через 2 тижні затримки я побачила на тесті омріяні дві смужки. Сергій аж заплакав від такої новини:
– Я стану татком! Ура!
Від щастя він підняв мене на руки та довго крутив.
Але все змінилося. Швидко і в негативну сторону. Вагітність для мене мала погані наслідки – з’явилося акне та набряки на ногах. І я була схожою радше на колобка з сардельками замість ніг. День за днем, вага збільшувалася і ще й до того на тілі утворилися білі розтяжки.
Помітила, що Сергій почав мене немов соромитися. Навіть за руку не брав чи не обіймав при друзях. Потім взагалі забрав всі свої речі та ночував у вітальні. Помалу, але впевнено віддалявся. І все дійшло до того, що ми не віталися, він не ходив зі мною на аналізи та УЗД.
Якось підслухала його розмову з другом.
– Та вона погладшала. Бегемота нагадує. Знаєш, не таку жінку я хотів, – нарікав Сергій.
Дала собі обіцянку, що після пологів обов’язково повернуся у колишню форму. Ні, стану ще кращою! Так! Сергій був моїм стимулом.
Однак, пологи були важкими, у мене був кесарів розтин. Шрам довго не міг загоїтися, ще й до того лікар заборонив мінімум на 6 місяців займатися активно спортом:
– Забудьте про фізичні навантаження, у вас дитина!
І син займав майже весь час. Ні, скажу так – через малюка у мене було хіба 5 хвилин на сніданок та почистити зуби. Груди обвисли, живіт також.
Сергій не витримав такого життя зі мною:
– Ти глянь на себе. Ну не приваблюєш ти мене, чесно!
Того вечора я зібрала свої речі та поїхала до батьків у село. Ось вони мене полюблять такою, якою я є.
Відтоді минуло майже 2 роки. Батьки купили мені невеличку однокімнатну квартиру у місті, мама приїздила у гості та бавила сина. А я бігала на тренування. До речі, ще дуже пощастило з роботою – мені дозволили працювати дистанційно.
Чесно кажучи, нічого не додавало мені сил рухатися далі, як слова Сергія. Здається, що своїми вчинками типу роботи чи схуднення я хотіла довести, що він помилявся.
Тоді я була в магазині, зайшла після тренування. І тут на касі мене хтось штовхає.
– Обережно!
– Вибачте…Ой, а ми часом не знайомі?
Це був Сергій. Здається, що до нього у двері постукала карма, не інакше. Поправився на 10 кілограмів, в окулярах, подертих джинсах. Ще й прищі на носі та підборідді й задирки на пальцях.
– Машо? Ти? Я тебе не впізнав.. Як життя? Як син?
– Все гаразд.
– Я хочу з ним побачитися. Навіть зараз!
– Ні. Такого горе-татуся йому не треба. А раптом він виросте товстим і ти його розлюбиш? Прощавай!
Знаєте, такої ейфорії я ще ніколи не відчувала. Я зуміла довести колишньому, який він нікчема та лопух. Нехай кусає лікті тепер!
Дівчина вчинила правильно? А ви б дали другий шанс такому чоловікові, як Сергій?
