Я досить часто їжджу потягом у різні міста, така специфіка моєї роботи. Хоча у мене є машина, але набагато зручніше користуватися потягом. По-перше, я економлю на паливі, по-друге, можу собі спокійно виспатися в дорозі. Ну, або ж почитати книгу, глянути серіал. Словом, переваг багацько.
Однак, помітила одну річ – молоді матусі страшенно дратують всіх пасажирів. От саме такий вид людей просто хочеться вигнати одразу геть!
Отож, тиждень тому я їхала зі Львова до Чернівців по роботі. Купила спеціально квиток у вагон купе, бо маршрут був пізній та я хотіла відпочити. От я вже розклала речі, вмостилася зручно на нижню полицю, дістала книгу, чай з термоса. І тут у купе ввалюється дівчина, років 23-25 максимум на вигляд. Ще й тримає дитину:
– То 13?
– Так.
– Добре, то ви наша сусідка. Файно, ви б не могли вийти геть на 15 хвилин? Я просто хочу дитину погодувати, він голодний, буде капризувати.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
Я взагалі спершу подумала, що дівчина так жартує. Однак, вона цілком серйозно почала знімати з себе куртку, светр та стояла у джинсах та ліфчику посеред купе. Ну чому саме я повинна йти геть, ще й на 15 хвилин? Гуляти по вагоні туди-сюди, поки вона малого годує? Могла і подумати, що буде їхати в людному місці, молоко у пляшечку перелити.
Тому я відвернулася геть до стінки, аби не бачити це дійство. Хоча я сама мати, але такої нахабності собі не дозволяла. До мене через декілька хвилин зателефонував чоловік, аби переконатися, що поїздка минає добре.
– Все гаразд, я вже…
– Шшшшшш! Ану тихо, дитина не може заснути! – сичала на мене, як та змія, дівчина. Хоча година була не пізня, тільки 6 вечора. У тамбурі деякі пасажири також галасували, але їм зауваження ніхто не робив. Я написала коротке смс чоловікові та одягла навушники, аби не слухати ту прокажену жіночку.
Ще годину ми їхали спокійно, дитина дрімала. Але потім хлопчика немов якийсь ґедзь вкусив та він став некерований. Тягнув маму за волосся вередував, плакав, залізав на столик та ледь не розлив мій чай.
– Будь ласка, ви можете його заспокоїти?
– Ну це мала дитина, ви що, не розумієте?
Я розумію чудово, як вгомонити малу дитину, бо сама є мамою двох розбишак. Так, мої хлопці ще ті хулігани, але не дозволяли собі так поводитися у присутності чужих людей.
Тому взяла телефон та вийшла вийти з купе, аби поговорити з чоловіком. Залишалося їхати ще якісь нещасні 2 години, але мене вже дико боліла голова та я хотіла виговоритися. Постояла у тамбурі 10 хвилин, поговорила. На щастя, мій чоловік дуже розумна та чуйна людина, вміє знаходити правильні слова підтримки. Вдихнула та знову пішла у купе.
Тільки відчиняю двері – і чую, як дитини дико кричить. На підлозі валяється мій термос та кружка, вимальовується калюжа чаю.
– Що трапилося?
– Та просто малюк захотів попити і я дала ваш чай!
– А головою подумати не хотіла? Якщо чай у термосі, то він точно гарячий!
Дитина розлила на свій білий комбінезон, постіль та светр мами весь чай. Я люблю заварювати міцний окріп, щоб аж язик тремтів. А малюк взяв той термос голими руками. Точніше, його горе-матуся дала.
На щастя, у сусідньому купе була жіночка, дала нам якусь заспокійливу мазь для шкіри від опіків, провідниця допомогла прибрати калюжу чаю та принесла новий комплект постелі.
Тільки та мамаша дивилася вовком на мене, ніби навмисне дала такий гарячий чай. Але хіба це не вона сама, без дозволу, його взяла?
З Чернівців додому я поверталася також потягом, але викупила всі 4 місця у купе. Нехай я заплачу більше, але їхатиму без таких надокучливих сусідів.
Я б взагалі створила закон, який забороняє таким нахабам виходити з квартири у людне місце. Аби ще інших людям, таким, як ми, псувати настрій. Неадекватних під замок і все!
Ви погоджуєтеся з такою думкою? Чому?
