Я впіймала чоловіка на зраді, а він накинувся на мене з кулаками, мовляв, я зіпсувала усі його плани

Я ніколи не мала проблем із чоловічою увагою. Однак кавалерами я ретельно перебирала, бо зустрічатися з ким-небудь не хотілося. Сама я родом із села, тому, відчувши на собі увесь тягар злиднів, завжди мріяла вирватися в місто. 

Під час навчання в університеті я познайомилася з одним міським хлопцем. Він підкорив мене своїм турботливим ставленням, тому через рік ми узаконили наші стосунки. Однак мій обранець виявився ледачим і не готовим до дорослого життя. Тепер на шиї моїх батьків висіла не лише я, але й додатковий вантаж. Дізнавшись про вагітність, я не знаходила собі місця, бо розуміла, що виховувати дитину у нас немає змоги. Доля ніби побачила мої сльози й на середині терміну позбавила мене малюка…

Далі все, як у тумані: розлучення й депресія. На щастя, розвіяти сум допомогла робота й нове знайомство. Цього разу мені обіцяли, що я ніколи нічого не потребуватиму і буду найщасливішою. Наважитися вдруге вийти заміж було не легко, але я ризикнула. 

Спершу ми з чоловіком жили душа в душу, але одного дня я повернулася з роботи раніше, ніж зазвичай, про що згодом дуже пошкодувала. У цей момент мій обранець розважався зі своєю коханкою в нашій спальні. Моя поява настільки розлютила чоловіка, що він накинувся на мене з кулаками. Побої супроводжувалися звинуваченнями, мовляв, я зіпсувала усі його плани. 

Тоді я молилася, аби залишитися живою, хоча не знала, що всередині мене б’ється ще одне серденько.

Все ж я змогла вирватися й вибігти на вулицю. З очей безупину текли сльози. Відчай повністю поглинув мене, адже я не знала, що мені робити. 

Наступних кілька днів я провела в подруги. Саме тоді й дізналася, що незабаром стану мамою. Після цього в мене не залишилося сумнівів стосовно того, що з чоловіком нам потрібно розлучитися. Він пробував вибачатися, але я не вірю, що він зможе змінитися. 

Зібравши речі, я повернулася в село. Вирішила, що буду народжувати там. Перший час колишній приїжджав в гості, але після пологів я його більше не бачила. Згодом мені повідомили, що він опинився під арештом через насильство над жінкою…

Після всього пережитого я більше не вірила в те, що зможу знайти хорошого чоловіка. Тим паче у мене була дитина на руках. 

Коли синові виповнилося кілька місяців. ми повернулися в місто й оселилися в гуртожитку. Я пішла працювати, а з малюком мені допомагали подруги. Якось вони покликали мене з собою на вечірку з нагоди відкриття нового клубу.  Мені не хотілося туди йти, але все ж дівчата змогли переконати мене.

Саме завдяки їм тоді я познайомилася зі своїм теперішнім чоловіком. Він виявився благородним, люблячим і вихованим хлопцем, який зміг прийняти мене і мого сина. 

На своєму досвіді мені хочеться продемонструвати, що ніколи не потрібно опускати руки й втрачати віру у щире кохання. 

А ви б наважилися на третій шлюб після попереднього невдалого досвіду?