З мого гаманця почали зникати гроші. Чоловік стверджував, що він тут ні до чого й звинувачував у злодійстві моїх дітей

Я рано вийшла заміж і народила двійко дітей, але з чоловіком наше життя не склалося. Ми розлучилися й виховання малюків впало на мої плечі. Я багато працювала, щоб мати змогу забезпечити свою маленьку родину. Часу ходити на побачення й будувати стосунки не було, але й пристойних кандидатів на горизонті я не бачила. Мені здавалося, що я більше ніколи не вийду заміж вдруге і назавжди залишуся самотньою.

Якось я підняла цю тему під час розмови із сусідкою. Ольга Іванівна завжди була для мене мудрою порадницею, старшою подругою і навіть люблячою мамою. Раптом вона заявила, що може познайомити мене із чудовим чоловіком.

– Він працьовитий, турботливий, перспективний, – нахвалювала сусідка таємного незнайомця.

– Справді? – недовірливо перепитала я. – І хто це?

– Максим, мій син, – усміхнулася Ольга Іванівна. 

– Я навіть не знаю… – завагалася я. 

– Ти не пошкодуєш, – провадила далі жінка. – У нього за спиною вже є невдалий досвід стосунків. Попередня дружина зрадила його, тому тепер Максим розчарувався у всіх жінках. Однак ти точно сподобаєшся йому. 

Після невеликих роздумів я вирішила прийняти пропозицію сусідки. 

Перше побачення з Максимом було неймовірним. Ми домовилися про ще одну зустріч, яка також не стала останньою. Через два тижні чоловік освідчився мені. Звісно, такий поспіх викликав у мене сумніви й тривожне передчуття, але я переконала себе, що син сусідки просто має серйозні наміри. 

Галантність та вихованість Максима підкорили моє серце, тому я погодилася вийти за нього заміж. Ми оселилися разом у моїй квартирі. Перший час все було гаразд, але згодом я помітила усі мінуси свого обранця.

Кожного вечора після роботи Максим почав приходити у нетверезому стані. Спочатку він виправдовувався, мовляв, то у них був день народження в колеги, то футбольний матч, то іменини. Я закривала на це очі, але останньою краплею стало те, що з мого гаманця почали зникати гроші. Чоловік стверджував, що він тут ні до чого й звинувачував у злодійстві моїх дітей.

Якось ввечері я пішла в душ, але забула взяти із собою рушник. Повернулася в кімнату й побачила на власні очі, як Максим риється у моїй сумочці. Жодних пояснень слухати не стала й одразу вигнала його геть. Проте п’яний чоловік не поспішав збирати свої речі. 

Я постукала у сусідські двері й сказала, щоб Ольга Іванівна забрала свого дорогого синочка. Натомість свекруха заявила мені:

– Це ти довела мого сина до такого стану, тому сама й приводи його до тями!

Та хіба я схожа на ту, якою можна так легко маніпулювати? Наступного ж дня я самостійно спакувала валізи Максима, виставила їх на сходовий майданчик й змінила замок у дверях, поки чоловік був на роботі. 

Тепер я уникаю своїх сусідів і навіть планую переїхати. Про нові стосунки не може бути й мови. Краще бути самотньою, ніж жити з ким-небудь. 

А як би ви вчинили на місці жінки? Чи справді самотність краща, ніж стосунки з проблемним партнером?