Бабуся одягнена в стару поношену куртку, з-під якої виднівся легкий халат, що не ніяк не міг зігріти. На ногах поношене до дір взуття, а на голові – хусточка. У дворі з’явилися два підлітки, років шістнадцяти

Це був похмурий день. Один із тих, коли виходити з дому зовсім не хотілося.

Власне, люди й сиділи у своїх домівках, якщо висуватися назовні не було потреби.

Тільки одна старенька бабуся стояла на тротуарі, недалеко від житлових будинків. Вона просягнула руку й чекала, доки хоча б хтось підкине їй їжі або декілька копійок. 

Жіночка важко дихала, переминаючи з однієї ноги на іншу. 

Погляд незнайомки був порожнім: ні жалю, ні образи, ні болю. Просто порожнеча. На ній був поношений пуховик, хоча для нього ще навіть не настав відповідний сезон. Втім, старенька тремтіла від холоду. Можливо, у неї навіть був жар. Однак це не сильно її турбувало. До кого їй звернутися з такими клопотами? 

Раптом із провулка вийшли два молодики. Юнаки сміялися, обговорюючи щось, що могли зрозуміти тільки вони двоє, а тоді зупинилися, помітивши жебрачку. Вони мовчки переглянулися і скинули недопалки у простягнуту долоню старенької. 

Жінка різко забрала руку і відсахнулася. Юнаки розсміялися і пішли далі. 

Нарешті щокою старенької скотилася скупа сльоза.

Раптом до жіночки підбігло маленьке хлоп’я. Він бачив все, що відбувалося, але мирно чекав, доки ті шибайголови підуть.

– Я хочу вам допомогти. Не бійтеся. Вам холодно?

– Ти хто?

– Я Андрій. Живу тут недалеко. Вам дуже боляче? Я можу чимось допомогти? 

Малюк почав витирати обличчя старенької.

Старенька з недовірою поглядала на нового знайомого.

– Почекайте трохи. Я зараз повернуся. А ще у мене є пиріжки, візьміть.

Жіночка боязко взяла пакетик з їжею і глянула на Андрійка, але той уже кудись чкурнув.

Не минуло й десяти хвилин, як він повернувся. 

– Ось і я! Показуйте сюди свою руку.

Хлопчик промив опік і почав намащувати його кремом, намотуючи зверху бинт.

– Ну ось! – весело сказав він. – Тепер усе буде гаразд. А ще ось вам трохи їжі та грошей.

Старенька відмовлялася, але хлоп’я наполягало. 

– Ти такий хороший. Велике тобі спасибі.

Андрійко притулився до жінки і міцно її обняв.

– Ви теж дуже хороша, просто боїтеся визнати.

Які емоції у вас викликала ця історія?