Мамо, ти розумієш, що я не маю де жити? Діти вже дорослі і там для нас взагалі немає місця. Якщо жінка подасть на розлучення, то винна у всьому будеш ти!

– Будемо в ігри грати? Ми ж дорослі люди, скільки можна! Залишаєш мені квартиру чи ні? – Даринин син не знаходив собі місця, – краще подумай добре. Тільки спробуй переписати квартиру на Іру. Я тебе після такого знати не захочу!

– Що ти таке говориш? Це ж її квартира, як я можу забрати у неї дім?

– Я не маю де жити! Наша квартирка – кілька квадратних метрів, а діти вже дорослі! Прикажеш нам тіснитися всім? Чи ти хочеш, щоб я пішов із сім’ї? 

– Ти сам у всьому винен! І не розказуй тут, не треба мені твоїх погроз, – Дарина злісно глянула на сина.

Чоловік замовк. Потім одяг куртку і вибіг з приміщення. Мати ж залишилася сидіти наодинці з власними думками. Вона тільки несхвально кивала головою. Їй скоро стукне 70 років. І старенька навіть не здогадувалася, що на старості літ рідний син влаштує їй такий цирк.

Зрештою, у жінки було тільки двоє дітей: Святослав та Ірина. Саме їм пенсіонерка і присвятила все своє життя. Хотіла забезпечити їм гідне майбутнє. І навіть думала, що їй це вдалося, аж доки син не заявив, що вона не дала йому зовсім нічого.

Чотири роки тому Дарина залишилася вдовою. Та й вік уже доволі поважний, тож опікою матері тепер повинні були займатися діти, хоча нічого особливого від них старенька і не вимагала. Просто людяного ставлення. 

Найбільшої помочі жіночка чекала саме від Святослава. Він був її улюбленою дитиною. Хлопцеві завжди діставалося все найкраще. Вона навіть зараз продовжує утримувати його сім’ю. Тоді як Ірина вже давно стала самостійною дівчинкою. 

Перша дружина Святика залишила його, бо дуже ревнувала. Зрештою, було до кого. Не минуло й тижня після розлучення, як чоловік почав жити із сусідкою, яка вже ростила трьох діток від першого шлюбу.

Однак, навіть попри такі нюанси пані Дарина не припиняла підтримувати власного сина. Намагалася збагнути причини таких вчинків сина і висновувала, що дала йому замало любові. Так і жили вони такою сліпою вірою, аж доки питання не почало стосуватися спадкового майна.

Ірина працювала в лікарні. Жила у чоловікові квартирі. Хоча батьків дім повинен був дістатися саме їй. Святославові батьки купили однокімнатку квартирку ще до гибелі голови сім’ї. Тож все спадкоємство переходило за законом Ірині. Так розпорядився батько. 

Святослав же дізнався про це тільки нещодавно – ой як сильно йому не сподобалася ця ідея. Цей скандал був уже не першим випадком, коли син погрожував матері, аби та тільки переписала все на нього. То падав на коліна, то давив на жалість, то казав, що покине сім’ю і бабуся буде змушена виплачувати за нього аліменти. 

Дарина слухати сина не хоче. Вона не вірить, що після всього, що вона для нього зробила, Святослав сміє так з нею чинити.

Така поведінка сина тільки додала жінці впевненості в тому, що вона все правильно робить. Усе майно дістанеться доньці, а невдячний син рано чи пізно змушений буде змиритися з таким вибором матері.

А що на місці матері зробили б ви?