– Зізнавайся, від кого дитину нагуляла? – кричав на порозі розлючений свекор та простягнув мені результати на батьківство

На жаль, я не змогла знайти спільної мови зі своєю свекрухою, пані Іриною.

Ми тоді після весілля переїхали жити до батьків Павла. Однак, я не витримала такого пекла та через місяць ми орендували невелику однокімнатну квартиру на околиці міста. Ні за які гроші світу я не хотіла повернутися до будинку свекрухи.

Але ось пан Мирон буде дуже хорошим чоловіком. Він добре до мене ставився, допомагав у господарстві, адже у нашій родині працював тільки Павло. Завжди дивувалася – як такий чоловік, як Мирон, може терпіти Ірину?

– І хто тебе так навчив картоплю чистити? Ні, не той ніж треба брати. Де ти розвісила спідню білизну, там же пилюка збирається! – щодня чула докори свекрухи. Словом, вона прискіпувалася навіть до найменших дрібниць.

Чесно кажучи, ми взяли першу квартиру, яку побачили на сайті. Правда, вдома мені було завжди погано, нудило, у голові поморочилося. Я вирішила перестрахуватися та зробила тест на вагітність. Павло від щастя аж заплакав, коли я розповіла про цю радісну новину. Скоро ми станемо батьками.

Тоді чоловік серйозно поговорив з мамою. Мовляв, я вагітна, мені не можна нервуватися, скоро буде онук. Однак, пані Ірина не зраділа такій звістці. Щоразу косо на мене дивилася на щось бурмотіла під носа. На щастя, ми рідко заходили у гості, а пан Мирон після роботи інколи заїжджав з подарунками. Сам змайстрував для онука ліжечко, купив нові іграшки та одяг.

А свекруха потім взагалі настільки знахабніла, що почала намовляти чоловіка проти мене.

– Раптом ти не біологічний батько, і вона десь дитину нагуляла і на тебе хоче повісити? – підслухала я одного разу на кухні.

На щастя, Павло не зважав на таку слова. Не знаю, чи це від постійного хвилювання й стресу чи здоров’я підвело, але синочок Богданчик народився на 5 тижнів швидше. Свекруха вже тоді руки потирала і всім друзям біля пологового будинку розповіла, що це насправді я зрадила чоловікові. Павло взяв її за руку, викликав таксі та відвіз додому. Пані Ірина не приходила ні на хрещення онука, ні на інші свята. А дідусь Мирон щовихідних приходив та грався з онуком. Я раділа, що хоча б у родичі чоловіка є один адекватний родич. 

Правда, вдома пані Ірина так лаялася з чоловіком, мовляв, він і не здогадується, що чужу дитину бавить.

Тоді був понеділок і на мій подив, пан Мирон прийшов у гості:

– Я поки з онуком погуляю, а ти вдома відпочинь.

Їх довго не було, майже три години. Я вже почала хвилюватися, телефонувала, але свекор не підіймав слухавку. Раптом хтось так голосно почав грюкати у двері, що аж злякалася.

– Ну і признавайся, від кого ти дитину нагуляла? Я щойно тест зробив, на, ось документи! – розлючено кричав пан Мирон. Я тремтячими руками глянула на графу – ймовірність 0%. 

Можливо, що у лабораторії щось переплутали? Того ж вечора я з Павлом знади всі аналізи. І ви не повірите, але ймовірність – 100%. Довго ламали голову, що ж робити. А наступного дня чоловік прокинувся рано та кудись поїхав зі своїм батьком, повернулися тільки під вечір. Помітила, що вони двоє засмучені.

– Коханий, що трапилося? Все гаразд?

Чоловік мовчки простягнув мені результати ДНК. Спершу я не могла у це повірити, декілька разів перечитувала. Виявляється, що пан Мирон – не біологічний батько Павла. 

– Ось так мене Іра з армії “чекала”… – тихо відповів свекор.

Того ж вечора пан Мирон прогнав жінку геть, викинув всі її речі та написав заяву на розлучення. Жінка ще декілька днів постіль намагалася помиритися з чоловіком, навіть до мене почала підлещуватися. Але я не хотіла її навіть на поріг квартири пускати, а Павло сказав, що тепер у нього нема матері. 

Адже це вона звинувачувала мені у зраді, хоча сама не без гріха…

На вашу думку, пані Ірині варто дати другий шанс, якщо вона попросить вибачення у молодої невістки? Чому?