Знаєте історії про неохайних невісток? У мене така ж, але про власну свекруху

Мені було 26 років, коли я вирішила, що час уже думати про власну сім’ю. До одруження я жила у власній квартирі. Вона дісталася мені від бабусі. Там я прожила кілька місяців і вирішила продати. Паралельно взяла кредит у банку і купила просторіше і новіше житло. Тоді я вважала це досягненням. Так раділа подібним змінам. Кредит виплатила за два роки і нарешті видихнула з полегшенням.

Через деякий час закрутила роман з одним молодим чоловіком. А через пів року ця любовна інтрига переросла в одруження. З Дмитром ми вирішили жити у моїй квартирі.

Спочатку, як і годиться кожній сім’ї, у нас все було просто чудово. А потім до нас переїхала свекруха. Як виявилося згодом, жінка просто продала свою квартиру. Вона була по вуха у боргах, тож не знайшла кращого виходу, аби оплатити їх усіх. Кредит, до речі брала, щоб машину купити. Придбала машину і залишилася без даху над головою. Ось такий казус. Через заборгованість банк подав до суду. І за його рішенням свекруха була змушена терміново дістати кошти. Тому зараз їй не було де жити.  А кращої ідеї, ніж переїхати до сина, у неї не знайшлося.

Знаєте, часто доводиться чути історії про неохайних невісток. Ця історія про те ж. Тільки в головній ролі тут мати мого Дмитра.

Вона любить поїсти в кімнаті перед телевізором, залишити все на плиті, навіть не прикривши нічим, забути про невимитий посуд у раковині, навіть одяг у неї чекає, доки машинка сама його завантажить і випере. 

Я ж звикла до порядку та чистоти. Тому не дивно, що мене такий стиль життя свекрухи мені зовсім не до вподоби. Колись я, намагаючись уникнути скандалів, самотужки робила все за неї. Так минув цілий рік. Тоді я завагітніла. Хатні справи давалися мені вже важче. А потім я народила Іринку. І справи стали дуже кепськими.

Мало того, що свекруха у домі нічого навіть пальцем не чіпала, так вона ще й з дитиною мені не допомагала. Зовсім. Я розривалася між роботою, дитиною і побутом. У мене просто бракло сил доглядати ще й за мамою Дмитра. Тож спочатку я просто поскаржилася чоловікові.

Коли чутки дійшли до свекрухи, то вона влаштувала скандал. Почала звинувачувати мене в тому, що це я погана господиня, тому й у квартирі безлад.

Після цього ми всі спілкувалися крізь зуби.

А недавно у мій вихідний, коли я вийшла за продуктами, попросивши свекруху доглянути за Іринкою, трапилося те, що просто увірвало мій терпець.

Приходжу із сумками додому. І бачу, як новоспечена матір дивиться телевізор, ніби зазомбовані, жує спокійно бутерброд, а дитини збоку навіть не видно. Я відклала продукти. Заглянула в іншу кімнату. А там дитина грається на холодній підлозі та ще й у мокрих колготках.

Гадаєте неуважність свекрухи? А ось і ні. Це бабуся так онуку покарала за мокрі колготи.

Що буде далі, не знаю. Може, усе стане на свої місця. Але в такому випадку я не можу навіть уявити, наскільки мене вистачить?

Дитині ж тільки рік. Вона хоче, щоб ми потім з лікарень не виходили?

Загалом, я не витримала.  Зняла з дитини колготки, підійшла до свекрухи, жбурнула їх жінці і висловила все, що думала про неї.

Після цього, як можете здогадатися, був скандал. Я тоді все Дмитровій матері виклала: і те, що вона живе в моїй квартирі, і те, що ми її утримуємо, і те, що вона навіть посуд за собою помити не може. Ще й за дитям абияк дивиться!

Поті з роботи повернувся Діма. Мати йому нажалілася, як я її тут принижувала та ображала. Навіть кидалася речами в неї!  А чоловік що… Чоловік повірив. Він у мене довірливий і маму любить.

Тепер зі мною ніхто не розмовляє. Я для Дмитрової сім’ї тепер ворог.

Раптом що, то я більше не буду довго думати. Терпіння скінчилося вже давно. Вижену обох зі своєї квартири. Нехай живуть, як уміють. Так всім буде спокійніше. А власну доньку я й сама виховаю. Зате в любові, спокої та чистоті.

А що про цю ситуацію думаєте Ви?

Доводилося самим натрапляти на неохайних свекрух?