Знаю, що у невістки є своя квартира. Але здається, що у сина інші плани на спільне житло

Синові вже 30 років. Красивий, займається спортом, працює у чудовій корпорації, нещодавно собі машину купив. Однак, довго не було дівчат, він навіть ніколи не розповідав за своїх подруг. А приблизно 3 місяці тому помітила, що він немов десь у хмарах літає і так зітхає. Я знала, як така “хвороба” називається – закоханість

– Нас познайомив друг, ми разом ходили тобі в кіно. Вона така, що просто словами не описати! – зізнається нарешті син. 

Дівчину звати Оленка. Бачила її фото у Фейсбуці – дійсно красуня. А ще у неї була своя квартира та машина. Батьки колись подарували. Тому я дуже зраділа, що син обрав таку гідну кандидатку – як мінімум, він зекономив декілька тисяч доларів. Звучить меркантильно, але погодьтеся – наявність власного житла полегшує життя молодятам. 

Однак, Оленка категорично проти життя разом без шлюбу:

– Це гріх. Ось розпишемося, візьмемо вінчання у церкві та тоді будемо спати під одним дахом. 

І місяць тому син зробив їй пропозицію. Я вже почала хвалитися подругам, писати список запрошених гостей. Але бачила, що син немов вагається почати зі мною важливу розмову. 

– Мишко, щось трапилося? Бачу, що тебе всередині щось турбує. Я ж твоя мама, ти можеш мені про все розповісти.

– Словом, весілля не буде.

Я аж за серце вхопилася та на диван присіла.

– Ні, не в тому сенсі, що ми розійшлися. Просто вирішили, що не рентабельно та нема сенсу, адже треба квартиру купувати.

– Тобто квартиру? Хіба ти не будеш переїжджати до Оленки? 

– Ні. Це виглядатиме, немов я у неї на шиї сиджу. Почуватимусь справжнім альфонсом.

Таке зізнання мене шокувало. Адже зараз син буквально заганяє себе у фінансову яму. Це ж стільки років треба збирати копійку до копічочки, економити на всьому.

– Я маю декілька тисяч доларів на “чорний день”, ще продам машину та докладу. Думаю, що наступного року якраз вийде оплатити перший внесок. Ми вже обрали район, дивилися з рієлтором різні пропозиції. 

Я не знала, що відповісти, тільки похитала головою. І не розумію таку “логіку” сина. Адже у Оленки двокімнатна квартира, якраз неподалік від мого будинку. Є поруч садок, школа, супермаркет, курсують автобуси. 

А зараз виходить, що вони мінімум рік будуть одну гречку пісну їсти. А після вінчання син далі у мене житиме? А що вони робитимуть з квартою невістки? 

– Оленка буде здавати в оренду, якраз буде їй пасивний дохід під час декретної відпустки.

– Ну тобто гроші будуть йти в родину?

– Мамо, я тобі ще раз кажу – це квартира Оленки та вона сама повинна віршувати, як нею розпоряджатися. А я носа у її справи та фінанси не пхатиму! Зможу самотужки забезпечувати жінку та дитину. Я все-таки, чоловік, а не ганчірка!

З одного боку син мислить правильно – чоловік повинен бути головою у родині, захищати та піклуватися про жінку. Але це така відповідальність у фінансовому плані. Почнуться борги, економія, не дай Боже, син вирішить ще на заробітки поїхати. 

І чим йому так не сподобалася квартира Оленки? Або ж це дівчина його так напоумила. Не можу спокійно спати, адже серце хвилюється за єдиного сина. Адже у мене нього, крім синочка, нема…

А кого ви підтримуєте у цій ситуації? Як вирішити таке квартирне питання?