Автор: Ivanna

Це був похмурий день. Один із тих, коли виходити з дому зовсім не хотілося. Власне, люди й сиділи у своїх домівках, якщо висуватися назовні не було потреби. Тільки

Я завжди і всім розхвалювала свого сина. Мовляв, він у мене такий хороший, розумний і добрий. Та ще й на вроду який! За ним і справді бігали дівчата,

– Будемо в ігри грати? Ми ж дорослі люди, скільки можна! Залишаєш мені квартиру чи ні? – Даринин син не знаходив собі місця, – краще подумай добре. Тільки

У мене єдиний син і я, зрештою, ніколи й нічого не жаліла йому. Можливо, він до цього звик, бо залишався у батьківському домі і під час навчання у

Перед власним весіллям Богданові не сиділося на місці. Різноманітні думки лізли в голову, а тривога все ніяк не давала спокійно заснути. Тож молодик вирішив відволікти себе чимось.  Власне,

Одного разу я зробила те, що й досі не дає мені спокою. Минуло вже багато років, а я й досі прокручую цю подію у свої пам’яті.  Почну із

Ми звикли до стереотипів про те, що близнюки є подібними у всьому: від зовнішності і до вподобань. Однак, ми із сестрою – прекрасний приклад того, що це повна

Моя подруга Олеся працює перукаркою. Я звикла, що часом до неї клієнти приходять і на квартиру.  Вона ж інколи, так би мовити, працює з дому. Тому я  й

Ірина кохала Сашка до нестями. Вірила, що була найщасливішою жінкою у світі тільки тому, що зустріла такого чоловіка. Того дня він пообіцяв зайти до неї, тож із самого

Хочуть батьки того чи ні, але у кожного настає період, коли доводиться відпускати улюблених діток у доросле життя. Така ціна самостійності. Такі правила соціуму. Усе це – невід’ємна