Життя

Я заміжня за Олега вже 2 роки. І знаєте, інколи коханий може таке щось ляпнути. Сидиш, думаєш: “та вроді він дорослий чоловік, а поводиться, як мала дитина”. Часто

Марта не бачила свого рідного тата. Навіть фото не було вдома. Мама Ольга ніколи про нього не казала, не згадувала. А навіщо собі серце труїти?  Але Марта дуже

“Можливо, він просто запізнюється? Зараз у місті корки шалені. Почекаю його трішки всередині” – думала Інна. Взяла свою валізу, покрокувала до автомата з кавою. Якраз вистачало 10 гривень

Кажуть, що Бог все бачить. І обов’язково віддячує за добро.  Пенсію затримували вже тиждень. То якісь проблеми з банком, то у пенсійному фонді ще не порахували суму. А

Василь був гарним господарем та чоловіком. Кожен сусід хвалив його хату, трава підкошена, худоба сита, город великий перекопаний. А сад який – ну просто очей не відвести! Груші,

Марта піднялася на свій поверх, відчинила двері. Зняла пальто, відчинила шафу, дістала свої домашні капчики. І тут помітила, що біля комода стояла нова пара взуття. Жіночі черевики.  –

Леся закінчила прибирати на кухні. Чоловік якраз повечеряв, в один рот виїв всю каструлю борщу та пів буханки хліба. А ще від ранку не помита тарілка з-під яєшні,

– Теж мені, поради вона роздає. Сама б краще за своє життя взялася. Ні мужика, ні роботи нормальної. Мала хоча б краплю поваги до мене, як до господині!

Я вже 9 років проживаю у Львові. Купили тут з чоловіком невелику двокімнатну кватирку на Сихові. Тихий, спокійний район, нас все влаштовує. Ще й до того, поруч є

Моїй бабусі Стефанії вже 86 років. Вона старенька, ледь бачить та ходить.  Хоча характер у неї далеко не спокійний. От навіть якщо їй до чаю не додати цукор