Пані Ганна помітила старе крісло біля смітників та вирішила забрати додому. Однак, всередині знайшла приємний сюрприз та довго не вірила у таку знахідку!

Кажуть, що Бог все бачить. І обов’язково віддячує за добро. 

Пенсію затримували вже тиждень. То якісь проблеми з банком, то у пенсійному фонді ще не порахували суму. А до Нового року залишалося 4 дні. 

– Ганю, і що робити будемо? Онукам треба щось на свята купити. 

– Нічого, у мене є ще дві тисячі гривень. Бачила вчора на акції солодощі. Можна купити конструктор та пазлики, впишемося у бюджет. А зимові черевики ще почекають.

Петро та Галина вже давно були на пенсії, хоча могли ще працювати декілька років. Директор їх “попер”, мовляв, вже такий вік поважний, а на їх місце багато кандидатів. Ще й зарплату до кінця не виплатив та годував порожніми обіцянками “завтра, завтра, завтра”. 

Добре, що подружжя мали відкладені гроші на чорний день. Але продукти в ціні виросли, за комуналку треба заплатити. І, звісно, онукам на Новий Рік купити щось гарненьке та смачненьке. 

Ганна зібрала сміття, взяла гроші та пішла на вулицю. Планувала купити онучкам шоколадки, поки ще акція була. 

До смітників під’їхала вантажівка. Молоді хлопці виносили старі меблі, викидали шпалери та непотрібний одяг. 

Помітила, як з машини дістали крісло. Старе, лак стерся, де-не-де висіли цвяхи. Але Ганна придивилася – можна оббивку поставити нову, забити молотком цвяхи. Чудово впишеться у їх інтер’єр. Якраз не вистачало одного крісла у куток, аби читати книгу чи газету.

– Хлопчики, не викидайте! Я у вас заберу це кріселко. То ви продаєте?

– Ні пані, забирайте просто так. Але хіба вам потрібен такий мотлох? 

– Нічого, не переживайте. 

Ганна довезла на ліфті крісло. 

– Кохана, що це? 

– Так от хлопці викидали сміття. А я дивлюся – гарне крісло, трішки його перефарбувати і буде просто бомба!

– Добре, зараз я знайду свої інструменти. 

Ганна вирішила глянути у шафі, чи нема старої подушки чи наволочки, аби поставити на сидіння. 

– Ганю, ану йди сюди! – гукав Петро.

Жінка заходить у кімнату – а там чоловік тримає у руках якийсь пакет.

– Там гроші.

– Що?

– Гроші. Ось, глянь…

У пакеті були гарно перемотані 10 тисяч гривень канцелярською гумкою. 

– Може їх віддати назад? 

– Так ті хлопці вже поїхали. Що робити?

– Не знаю. Не зрозумій мене не правильно, але я ці гроші пропоную залишити. То нам за те, що директор витурив геть з роботи і пенсію не дають!

– Думаєш, то Бог нам послав?

– Ага, він все бачить. Ну не просто так ми знайшли стільки грошей. 

Того ж дня Ганна дістала онукам гарні іграшки на подарунки, продукти купила, оплатила комунальні послуги та відклала ще 3 тисячі на запас. Не будуть всі гроші спускати на якісь дурниці. 

Ввечері поїхали до онуків у гості. 

– Ого, бабусю, дідусю, які класні іграшки! Дякуємо, – в один голос щебетали внуки та цілували стареньких. 

– Ви що, скарби якісь знайшли? – жартувала донька. 

– Ну можна і так сказати. 

Відтоді пані Ганя та пан Петро щодня та щоранку у молитві дякують Богові за те, що послав їм такий подарунок. Адже не просто так вони знайшли 10 тисяч гривень у старому кріслі. Це точно не збіг, а Божа ласка.