Я вагітна третьою дитиною, а ніхто з батьків та свекрів не хоче нас прихистити!

Мені здається, що нашим батькам все одно на родину та онуків. З чого я це взяла? 

Отож, я зараз вагітна третьою дитиною. Термін чималий, через місяць треба народжувати. Ми досі з чоловіком та двома дітками тіснимося у невеликій, однокімнатній квартирі на Сихові. Не можемо ні запросити друзів на каву (куди їм сісти), ні син не може покликати своїх однокласників на день народження, тому ми святкували все у ресторані. Тим паче, у нас стара техніка, купували вживану пральну машинку та холодильник. 

Ми планували ще після народження первістка відкладати гроші на кращу квартиру, більшу, просторішу. Однак, потім я знову завагітніла. А чоловіка тоді скоротили на роботі, ми сиділи без грошей. І от тільки зараз, коли мій Антон знайшов хорошу роботу з нормальною зарплатою – я знову дізналася що вагітна. Ми не мріяли про таку велику родину, але якщо є дитинка – буду народжувати. 

Тільки от тепер питання квадратних метрів постало ребром. Ми не можемо навіть поставити колиску, бо все на купу – ліжко, стіл, диван. Мох сини не мають полички, аби кудись поставити іграшки, тому ми їх ховаємо у кухні на антресоль. 

Я вирішила поговорити з мамою та трохи натякнути, що вона повинна подумати про онуків. Мама живе сама у двоповерховому будинку в Солонці. Має там і альтанку, і басейн під накриттям та дві ванни – кожна на поверх. Гадала, що вона дозволить переїхати до неї. Ну подумайте самі – я зможу вийти на роботу, мама буде доглядати за онуками, няньчити. Там велика територія, вистачить на всіх! 

– Ні, доню, я на старості років хочу для себе пожити. Можу хіба позичити вам кошти, аби ви купили нову квартиру. Але ремонт і діти – то не до мене. Не ображайся, але крім онуків, хочу мати ще інші розваги. 

Тоді я дуже образилася на маму. Адже вона сама живе у великому особняку, в той чай, як ми тіснимося у невеликій квартирці! 

Свекри також нам відмовили, але в грубій формі.

– Ти цих дітей не для мене народжувала. Вже дорослі, годі жебрати у нас гроші! Не можеш сама дитині нічого дати? То не мої проблеми! – дорікала свекруха.

І це після того, як вони купили собі машину. Тобто на онуків їм байдуже, головне, аби мати якийсь драндулет на колесах. 

Мій чоловік планує їхати за кордон на заробітки, але його можуть не випустити. І як я даватиму ради з трьома дітьми? Один у школі, другий у садку та третє ще не народилося? Та я просто збожеволію та поїду у лікарню. 

Я вважаю, що у цій ситуації винні батьки та свекри. Вони дуже добре знали, що у нас проблеми з фінансами, але жодного разу не допомогли. Їх максимум – це забрати дітей на вихідні і все. 

Мені дуже шкода, що у діток такі погані бабусі та дідусі. Тепер взагалі проти, аби вони навіть на хрещення третьої дитини проходили. Нехай краще сидять у своїх квартирах та з жиру бісяться. 

Хто не правий у цій ситуації? Чому Ви так вважаєте?